Архів
П’ятниця,
23 лютого 2018 року

№ 15 (19562)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей
  • Шанована людина

Сільський фельдшер

Валерій МАРЦЕНЮК.

с. Стуфчинці

Хмельницького району

Хмельницької області.

Фото автора.

СВІТЛАНА Боднар іще в шкільні роки мріяла стати лікарем, тож вступила до медичного училища на акушерське відділення. Швидко, мов весняна повінь, збігли роки навчання. 1999-го вже дипломованим фахівцем повернулась у рідне село Стуфчинці, що в Хмельницькому районі Хмельниччини, де на неї чекали з нетерпінням. Попервах молодій колезі, якій місцева влада відразу довірила очолити фельдшерсько-акушерський пункт, допомагали порадою працівники центральної районної лікарні. Тодішній заступник головного лікаря Леонід Григорович Коцюба (нині керівник Центру первинної медико-санітарної допомоги Хмельницького району) гарно відгукується про Світлану Миколаївну, яка, за його словами, з перших днів роботи виявила професіоналізм та старанність, милосердя. Подбала Світлана Боднар і про ремонт у кімнатах для хворих, облаштування сучасним обладнанням маніпуляційної кімнати. Цим самим завідувач ФАПу завоювала в односельців пошану і авторитет. Люди їй довіряють і поважають, як медичного працівника, що у дощ та сніг, удень та вночі поспішає надати первинну медичну допомогу пацієнтові.

У січні минулого року в селі створено амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Відтоді пані Світлана працює тут фельдшером. Разом із нею опікуються пацієнтами сімейний лікар Аліна Костенко, акушерка Ірина Марчук і молодша медсестра Юлія Стецькова. Крім Стуфчинців, обслуговують також село Тиранівка. Амбулаторія тісно співпрацює зі школою та дитячим садком. Щодня Світлану Миколаївну можна побачити серед дошкільнят, вона постійно дбає про їхнє здоров’я.

Добре, що в ці скрутні часи, коли втрачаються найгуманніші цінності, трапляються такі люди, як Світлана Боднар та її колеги. Для кожного з них найбільша радість — коли хворий, здолавши недугу, має змогу повернутися до звичного життя, бавити дітей та онуків.

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове