Архів
Вівторок,
20 лютого 2018 року

№ 14 (19561)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Світ на межі

НІМЕЧЧИНА. У Мюнхені завершилась 54-та міжнародна конференція з безпеки.

Докладніше...
Глобальне вторгнення в Європу

УГОРЩИНА. Прем’єр-міністр знову заявив про небезпеку імміграції для Європи.

Докладніше...
Курс на стандарти НАТО

РУМУНІЯ озброїться американськими ракетними комплексами «HIMARS».

Докладніше...
Адекватна відповідь

ІЗРАЇЛЬ завдав авіаудару по сектору Газа у відповідь на ракетний обстріл із цієї території.

Докладніше...
Нові санкції не за горами

США. Держсекретар Рекс Тіллерсон заявив про можливість нових санкцій проти Росії.

Докладніше...
Антитурецький фронт

СИРІЯ. Асад та сирійські курди домовилися разом протистояти турецькій армії.

Докладніше...
Гендерний прорив

САУДІВСЬКА АРАВІЯ. Жінкам дозволили відкривати власний бізнес без згоди чоловіка або опікуна.

Докладніше...
Є союзники в ЄС

ЛИТВА підтримає Польщу в суперечці з Єврокомісією через неоднозначну судову реформу в країні.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Слава і біль України

Не міг вчинити інакше

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

Нещодавно у містечку Рахів з’явилася вулиця імені Героя Небесної сотні Петра Мироновича Гаджі. На подвір’ї школи №1, де він колись учився, є меморіальна стела з його ім’ям. Ще одна присвячена теж випускникові цієї школи, загиблому на Донбасі, Олексієві Калинюку.

ВОНИ не були ровесниками. У різні роки вийшли зі стін школи, але у важкий час, не вагаючись, добровільно стали на захист Батьківщини. Це не просто збіг. Такими їх виховали родина і школа.

Рахівська школа №1 розпочала свою діяльність ще у 20-ті роки минулого століття. За Карпатської України тут була гімназія. Закарпаття пам’ятає славних патріотів — викладачів цього закладу. І нині батьки прагнуть, щоб їхні діти навчалися саме тут. Зараз у школі 969 учнів, хоча її площа розрахована на значно меншу кількість. До того ж заклад не має ні свого стадіону, ні просторого под-вір’я. Водночас решта навчальних закладів, як кажуть, «недозавантажені».

Коли розпочались протести у Києві, чимало старшокласників виходили на рахівський Майдан. Директор школи Ольга Фріндт та її заступник Марія Шмиг згадують, що місцеві владці через це виказували своє невдоволення вчителям. Показуючи фотографії з міського майдану, на якому стояли учні школи №1, запитували: як ви, мовляв, поясните те, що ваші вихованці залучені до «протиправних» подій?

…Петро Гаджа прийшов до школи у Рахові у сімдесяті роки минулого століття. Закінчивши сьомий клас, переїхав із мамою та старшим братом на Полтавщину. Здобував фах у Новоросійській мореходній школі, ходив у далеке плавання. Згодом працював на німецькому підприємстві — плавучому рибопереробному заводі. Після одруження переїхав до Києва, де став підприємцем — зайнявся вантажоперевезеннями. Незабаром до нього приєднавсь і старший брат.

Як тільки завирував Євромайдан, Петро вливсь у лави Самооборони. Брати жили у наметовому містечку, щоночі виходили на вулиці розвідати, де розташувалися «тітушки», міліція, а де можна безперешкодно пройти. Рідні просили Петра хоча б зрідка приходити додому відпочити, не ризикувати своїм здоров’ям, адже він хворів на цукровий діабет. Проте чоловік і слухати про це не хотів. «Не переживайте, ось переможемо, тоді й відпочинемо», — відповідав щоразу. На Майдан приходила і його мати Марія Миколаївна, приносила гарячу їжу, підбадьорювала протестувальників. Під час однієї з атак «беркутівці» закидали майданівців газовими гранатами. Петро, надихавшись отруйного повітря, знепритомнів. Побратими відвезли його до лікарні. Місяць мужній чоловік боровся за життя. Була домовленість про його лікування за кордоном. Але він його не дочекався — 22 березня помер.

На прохання матері Марії Миколаївни Петра поховали у Рахові — на рідній йому землі, серед своїх. «Він був дуже-дуже добрим, — згадує братова дружина Ганна Василівна. — Людяним, доброзичливим. Легко всім прощав».

Земляки присвячують Петрові Гаджі вірші, пам’ятні знаки на його честь відкрили у селі Бутенки на Полтавщині, у Києві. Обеліск на честь Небесної сотні з усіма іменами височить у селі Луги Рахівського району.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Злидні обсіли
Читати
Все пізнається у порівнянні
Читати
Що їли
Читати
Обережно на водоймах!
Читати
Не показуємо результату
Читати
Копієчка до копієчки...
Читати
Морська відповідь
Читати
На субсидійних ін’єкціях
Читати
Безробіття таке ж масштабне
Читати
На звіра і ловці біжать
Читати
Знайшли нову домівку
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове