Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Згадаймо Майстра

Мудра філософiя

Борис ПОЛІЩУК.

Їдемо в село до товаришевої тітки. Веде Павло свою машину обережно, щоб не підгецувало, не скрипіли на поворотах гальма. Дорогою добавили в бак пального. Павло все допитувався у тієї дівчини, що порається біля бензоколонки:

— Ви вже давно тут працюєте?

— Давно, — відповіла дівчина, — і маю гарного хлопця, так що даремно залицяєтесь.

— А я й не збираюся залицятися, — заклопотано придивлявся до пального Павло. — Щось мені видався підозрілим колір бензину. Чи не переплутали часом?

— Бензин якраз той, що вам треба. Не турбуйтеся, — запевнила дівчина.

— Ви ж мені дивіться, бо такий влаштую скандал, що довіку будете пам’ятати. Це вам не що-небудь, а машина. З нею треба обережно.

Приїхали до тітки. На небі — ні хмарини, а Павло аж крекче, так натягує на машину тент.

— Та й навіщо це? — здивувався я.

— Еге, навіщо, — сердито кивнув Павло на сусідів город. — Он бачиш — палять бур’ян і всяке листя.

— Ну й що?

— А те, що сюди валить дим, — заходився розтолковувати Павло. — А що таке дим? Це дрібненькі часточки вуглецю та інших речовин! Ото осядуть вони на машині, візьметься вона росою, частинки розчиняться і почнуть роз’їдати залізо. Тут мудра філософія.

Посідали за стіл. Тітка поставила перед нами пляшку чогось жовтого і дуже смердючого.

— Пробачте, — зніяковіла. — Трохи пригоріло в Марфи. Зі слив гнала. Порадили їй, щоб не присмалились слив’яні кісточки, покласти на дно березової кори. А воно трохи погнало дьогтем. Довелося брати, бо більше ні в кого не розживешся, а магазин закритий...

— Не хвилюйтеся, — заспокоїв Павло. — Зійде за перший сорт.

Товариш одним махом спорожнив склянку, розворушивши на всю хату сморід, сяк-так закусив і встромив у рот цигарку. В кімнаті вмить стало майже темно.

— Якось воно не того, — сказав я Павлові, коли вийшла тітка. — Для машини вимагав найчистішого бензину, накрив її тентом, щоб не роз’їв дим, а сам п’єш дьоготь, ковтаєш клубками чад...

— Е-е-е, — поплескав мене по плечах Павло. — Тут мудра філософія. Організм не залізо, витримає...