Архів
Вівторок,
6 лютого 2018 року

№ 10 (19557)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Розлучення по-англійськи

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ не набуде ніяких форм членства в Митному союзі ЄС після Brexit.

Докладніше...
Російські «інтернаціоналісти»

СИРІЯ. Російська авіація завдала серію ракетних ударів по містах у провінції Ідліб, у тому числі по мирних житлових кварталах.

Докладніше...
Крок на упередження

В ЕСТОНІЇ почалися навчання з участю військовослужбовців НАТО.

Докладніше...
Країна як сімейний бізнес

АЗЕРБАЙДЖАН. Ільхам Алієв оголосив позачергові президентські вибори.

Докладніше...
Безпековий політичний маневр

СЕРБІЯ і ЧОРНОГОРІЯ можуть у пришвидшеному порядку увійти до ЄС.

Докладніше...
Середземноморський триумвірат

КІПР. Чинний президент знову обраний на наступний термін.

Докладніше...
Благословення не завадить

ПІВДЕННА КОРЕЯ. МОК уперше в історії запросив делегацію Ватикана на зустріч перед Олімпіадою-2018.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Розкажу про хорошу сім’ю

Просто щасливі

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Барський район

Вінницької області.

У село Лісове мене покликав телефонний дзвінок голови сільради Павла Вітика. «Ми вітатимемо землячку Юлію Гавловську з отриманням ордена «Мати-героїня»…»

НА ПРОСТОРОМУ подвір’ї майже впритул стоять дві невеликі чепурні хатини. Тут мешкає сім’я Гавловських. Івану та Юлі по тридцять п’ять років, а у них уже шестеро дітей. Найстарший син Саша навчається у Барському будівельному ліцеї, Вітя та Іван — у десятому і восьмому класах Копайгородської школи, Богдан і Альона — третьокласники місцевої початкової школи, а вдома з батьками залишається трирічний Олексійко, бо у селі немає дитсадка.

«На прикладі цієї пари нам би всі сім’ї виховувати, — відгукується про своїх сусідів сільська бібліотекарка Ніна Нечитайло. — Бо ж не секрет, що багато їхніх ровесників не обтяжені такими турботами, а живуть по-іншому…»

Юля з’явилась у селі дванадцятирічним підлітком. Її батьки місцеві, але тривалий час проживали у Росії. Так склалося, що мама Клава вимушена була повернутися до своєї рідні в Лісове разом із дочкою і сином Сергієм. Юля подружилася з Катею Гавловською, у якої був брат Іван. Ніхто тоді й гадки не мав, що його дитяче захоплення гарненькою «чужинкою» зовсім скоро переросте у палке кохання.

— Я весь час думав про Юлю, — зізнається Іван. — Боявся, щоб ніхто з хлопців на відбив її у мене. Коли стали повнолітніми, вирішили створити сім’ю. Наші матері не суперечили, а татків у мене і Юлі на той час уже не було...

— Дякувати Богу, живуть Іван із Юлею душа в душу, — розповідає мама глави сім’ї Євгенія Данилівна. — Я не натішуся, що маю таку невісточку, називаю її «Юля-донечка». Вони створені одне для одного — роботящі, розумні й відповідальні. Це обійстя подарувала їм сільська рада, коли у них уже було троє дітей. Тут стояла хата-розвалюха, занедбана маленька літня кухня, а навколо —здичавілий сад. Все своїми руками доводили вони до ладу. Ми зі свахою допомагали, проте діти наробилися більше.

Екскурсію домашніми «хоромами», як він сам сказав, провів для мене Іван. Також господар показав у теплій стайні трьох кобил — Надю, Алісу і Маринку, поруч у хліві стоять корови Зірка і Білка, а у просторих клітках ніжаться на солом’яних «перинах» двоє підсвинків, через перегородку туляться троє бичків. Трохи далі, в глибині подвір’я, — стоги сіна і соломи під накриттям, дві сушарки для слив і доглянутий горіхово-сливовий садок. Не забув і про сімейних улюбленців — собак Жука і Долара…

— Прізвиська тваринам ми даємо всім сімейством — кожен хоче, аби саме його пропозиція «пройшла». А взагалі всі рішення приймаємо з Юлею разом. Оце нещодавно порадились і викопали криницю, провели в хату воду, встановили бойлер і облаштували ванну кімнату, туалет. Ось ця цегельна прибудова — то теж плід нашої родинної ради. У майбутньому хочемо ще побудувати довгий хлів, аби там розмістилися добротна майстерня, гаражі для легковика, мотоцикла з коляскою, мотоблока з причепом, велосипедів синів і дровітня…

До речі, про дрова. Їх Іван Володимирович вимірює не складометрами, а запасами для чотирьох грубок. Гріють пійло худобі й на теплі в кімнатах не економлять.

…Впоравшись із кухонними справами, присіла на краєчок дивана і Юля з Олексійком на руках. Про чоловіка вона каже, що «в нього руки самі все роблять. Він такий працелюб, яких небагато в селі».

— Діти — мої турботи, моя відрада, моє найбільше щастя. Часом здається, що зі своїми дітками я… ровесниця. Якби ви тільки бачили, які чудові дні народження ми влаштовуємо, коли іменинника вітає вся хатня ватага, як щоразу цікаво зустрічаємо новоріччя, як святкуємо якусь сімейну подію! Багата людина та, яка має велику родину, батьки ж бо не вічні. Я певна, що за це нам з Іваном діти колись обов’язково подякують…

Усі радощі й печалі Гавловські ділять порівну. А гіркоти рутинної у них теж вистачає. Та не про це зараз мова. Такою сім’єю не можна не захоплюватися. Гартовані безліччю домашніх клопотів, Іван та Юля не просто багатодітні батьки, а щасливі люди.

На фото автора: сімейство Гавловських.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Скільки можна?
Читати
Гібридна країна
Читати
Приречені на вічні заробітки
Читати
Доганяємо НАТО?
Читати
Де найсовісніші чиновники
Читати
Вже статки не приховають
Читати
Порахували «євробляхи»
Читати
Грип лютує
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове