Архів
Вівторок,
6 лютого 2018 року

№ 10 (19557)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Розлучення по-англійськи

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ не набуде ніяких форм членства в Митному союзі ЄС після Brexit.

Докладніше...
Російські «інтернаціоналісти»

СИРІЯ. Російська авіація завдала серію ракетних ударів по містах у провінції Ідліб, у тому числі по мирних житлових кварталах.

Докладніше...
Крок на упередження

В ЕСТОНІЇ почалися навчання з участю військовослужбовців НАТО.

Докладніше...
Країна як сімейний бізнес

АЗЕРБАЙДЖАН. Ільхам Алієв оголосив позачергові президентські вибори.

Докладніше...
Безпековий політичний маневр

СЕРБІЯ і ЧОРНОГОРІЯ можуть у пришвидшеному порядку увійти до ЄС.

Докладніше...
Середземноморський триумвірат

КІПР. Чинний президент знову обраний на наступний термін.

Докладніше...
Благословення не завадить

ПІВДЕННА КОРЕЯ. МОК уперше в історії запросив делегацію Ватикана на зустріч перед Олімпіадою-2018.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Хто розірве зачароване коло інфляції?

Михайло ГУБАШ.

Наприкінці минулого тижня віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко заявив, що поточного року планується чергове підвищення мінімальної заробітної плати.

«ВІД 1 СІЧНЯ мінімальна заробітна плата зросла до 3723 гривень. Наступне підвищення — 4100, і я переконаний, що воно буде, і що це станеться саме в 2018 році. Є ініціатива Президента України, є звернення до уряду про те, що за результатами першого кварталу уряд має повернутись і розглянути можливість збільшення мінімальної заробітної плати», — зазначив Розенко.

Здавалося б, намірам владоможців підвищити «мінімалку» можна тільки порадіти. Особливо на тлі галопуючих цін, які мов зашморг на горлі замість харчів. Проте всім відомо, що добробут населення залежить не від розміру зарплат і пенсій, а від його, розміру, співвідношення до цін на продукти, послуги і товари. Тому підвищення доходів людей може їх тішити тільки тоді, коли при цьому не росте вартість товарів і послуг, зокрема й ЖКГ.

Навряд чи цього не знає віце-прем’єр-міністр. Однак вважає своїм обов’язком робити такі заяви. З якою метою? «Мета одна — показати суспільству, що все-таки життя в країні змінюється, якість і рівень життя зростає», — закінчує вищенаведену цитату Розенко. Немов би вторячи «вождю всіх народів», який запевняв, що жити стало краще, жити стало веселіше...

Коли дешевим популізмом (дешевим, бо нічого не коштує тому, хто базікає, як і нічого не дає тим, кому обіцяють) займаються політики, це ще можна зрозуміти: «робота» в них така — вішати локшину на вуха «елехторату», щоб обдурені виборці проголосували за них на виборах. А от коли пересічним громадянам задурюють голови державні мужі, то діло швах. Таким слугам народу (з латинської слово «міністр» перекладається як «слуга») місце не у державному кріслі, а біля... самі знаєте, чого.

Будь-який економіст вам скаже, що основою підвищення добробуту населення є успіхи в нарощуванні економічного потенціалу країни. Якщо ж підвищення доходів засноване не на економічних показниках, а на бажанні влади мати гарний вигляд в очах людей, воно є штучним і, на жаль, призводить до розкручування інфляції, коли збільшення грошей на руках у населення «з’їдається» ще більшим ростом цін, який неможливо наздогнати.

Проте Розенкові начебто й не відомі такі прописні істини, й він без краплі сумніву веде далі: «Підняття мінімальної заробітної плати — це правильний крок, і я повністю підтримую ініціативу Президента та переконаний, що ми цю ідею реалізуємо у 2018 році». Тьху!..

Своєму підопічному віце-прем’єру того ж дня підспівав сам Прем’єр. «Я хотів би, аби було більше продукції, зростала зарплата. Думаю, що в середньому зарплата цього року має бути близько 10 тисяч гривень. Це початок...». Чого? Кінця? Чи повторення неймовірної інфляції початку і середини 90-х років, коли гроші знецінювалися раніше, ніж людина встигала дійти з ними до магазину? Згадую ті часи, перелякані очі пенсіонерки-бібліотекаря, яка звістку про підвищення пенсій прокоментувала словами: «Це жах! Знову ціни стрибнуть...».

Втім, не всі в теперішній владі є... як би це сказати... О! Не всі не розуміють азів економічної науки і зв’язку між економічно невиправданим підвищенням доходів та інфляцією. Так, обезголовлений багатомісячною відпускницею Валерією Гонтаревою Нацбанк у щоквартальному «Інфляційному звіті» за січень поточного року повідомив: «У 2018 році... інфляція залишатиметься високою — на рівні 8,9% у грудні в річному вимірі. Фундаментальний інфляційний тиск буде все ще високим... насамперед у зв’язку зі зростанням доходів населення та виробничих витрат під упливом підвищення заробітної плати, а також суттєвого зростання пенсійних видатків...».

При цьому у Звіті вказується, що тільки підвищення адміністративно регульованих цін у 2018 році очікується у розмірі 13,8%. А нерегульованих наскільки? За даними Держкомстату та Нацбанку, індекс споживчих цін торік склав 113,7%. При цьому зростання вартості харчових продуктів та безалкогольних напоїв — 117,7%, алкогольних напоїв та тютюнових виробів — 120,7%, житлово-комунальних послуг —110,6%. Приблизно така ж ситуація з цінами була й позаторік.

Що, в уряді цього не знають? Мабуть, знають, та улесливими словами намагаються підсолодити гірку пігулку своєї незграбної економічної політики. Ні, себе, коханих, вони не ображають, встановивши зарплати у сотні тисяч, а то й мільйони гривень. На місяць.

Треба розуміти, що ніхто не закликає не підвищувати зарплат і пенсій пересічним громадянам. Виплати мають підвищуватися постійно. Але — тільки на основі економічних показників, їх зростання. Інакше, стверджують економісти, — інфляція. Основою економічної потуги розвинених країн є насамперед малий та середній бізнес. Він користується там усілякими пільгами, зокрема й податковими. У нас — навпаки. Тому й закриваються щороку тисячі, десятки, а то й сотні тисяч малих підприємств, які давали роботу і засоби до життя багатьом українцям. Утім, на сьогодні їх залишається ще чимало. А підвищення розміру мінімальної зарплати на тлі відсутності податкових пільг на практиці призводить до того, що працівників оформлюють на половину ставки. Причому не тільки в приватних підприємствах, а й у державних також. Тож і відбувається так, що формально вища зарплата на тлі постійного і неконтрольованого росту цін (не кажучи вже про корупцію, виведення коштів у офшори та пряме розкрадання держскарбниці за схемами «папєрєдніков») фактично стає нижчою за попередню. Якщо це робиться свідомо, то є саботажем. Якщо ж несвідомо — свідченням недолугості і фахової непридатності владних структур.

До речі, за даними американського аналітичного центру Heritage Foundation, Україна в рейтингу економічної свободи посіла останнє, 44-те, місце в Європі і 150-те місце серед 186 країн світу. Професор економіки Університету штату Флорида Джеймс Ґвартні, відповідаючи на запитання, з чим у нього асоціюється Україна, сказав: «Це країна з родючими землями та людьми із сильним підприємницьким духом. Я це бачу з того, що українці успішні у всіх країнах, окрім хіба що самої України».

Тому шановному уряду треба не «показувати суспільству», що «якість і рівень життя зростає», а підвищувати їх реально. Якщо ж вони не в змозі цього зробити — геть із високих крісел! Нехай інші, компетентніші за них, спробують.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Скільки можна?
Читати
Гібридна країна
Читати
Приречені на вічні заробітки
Читати
Доганяємо НАТО?
Читати
Де найсовісніші чиновники
Читати
Вже статки не приховають
Читати
Порахували «євробляхи»
Читати
Грип лютує
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове