Наша пошта

• Рядки з листів

Влада байдужа до долі людей

Я ФАНАТ Українського радіо. Ще замолоду з нетерпінням чекав театру перед мікрофоном, любив слухати твори письменників. А як неперевершено звучали народні та авторські пісні у виконанні всесвітньо відомих співаків, різножанрових гуртів! Відтоді спливли роки, я вийшов на заслужений відпочинок і тепер маю більше часу, щоб слухати улюблену хвилю. Але мушу зізнатися: від наповнення сучасного ефіру я не в захваті. І пісні не ті, й виконавці. Хоча онукам подобається: і підспівують, і підтанцьовують. А ще мені болить, що значну частину ефіру займає реклама, особливо різноманітних пігулок та мазей. Багато стареньких ведеться на неї, виймаючи останню копійку. Насправді ж то звичайнісіньке шахрайство. Я б узагалі заборонив рекламу медичних препаратів, бо, купуючи їх без рецепта та попередньої консультації з лікарем, люди ще більше підривають своє здоров’я. Але проти бізнесу, який прикривають верхи, не попреш.

Сергій РАМСЬКИЙ.

с. Шпиколоси

Кременецького району

Тернопільської області.

Мільйони людей виїздять із України за кордон. Це ж трагедія! Чому керівництво країни сидить склавши руки? Чому не дбає про створення робочих місць у містах і селах? Відповідь очевидна: йому байдужа доля цих людей і України загалом.

Микола ДЕМ’ЯНЕНКО.

м. Бердянськ

Запорізької області.

Наша влада, на жаль, забула, що працює на народ. Вона не переймається долею пересічних українців. За що не візьмись: медицина, сільське господарство, місто чи село, — скрізь проблеми. Ріжуть нас по живому своїми підвищеними тарифами. Поробили ціни європейські, а пенсії та зарплати залишили українські. Тяжкі часи нині переживаємо. Всього лиха не перерахувати. Скажу тільки, що головна проблема України — це корупція. І жодні реформи успішними не будуть, доки цю хворобу не здолаємо. Доки країною керуватимуть злодії, вона не зможе вибратися з руїни, в яку вони ж її і завели. Воістину дивні діла кояться в нас: під суд ідуть не ті, хто вкрав мільйони, а ті, хто заборгував державі кілька тисяч за несплату комірного.

Дуже хочу, щоб пересічного громадянина влада почала нарешті цінувати, більше уваги приділяла розвитку села, а не провадила політику його знищення, прикриваючись реформами на догоду МВФ. Треба повернути всі стратегічні об’єкти у державну власність, дати людям роботу, щоби не микалися по закордонню, залишивши тут своїх дітей та немічних батьків. Слід примусити повернути державі всі багатства з офшорів. А головне — припинити війну на Донбасі. Там наші хлопці воюють за Україну, дивлячись смерті в очі, а можновладці роблять усе можливе, щоби якомога швидше продати її землю. Зобов’язалися кожному учаснику бойових дій виділити ділянку для ведення особистого господарства чи будівництва, але для більшості це питання досі не вирішене. Навіщо було обіцяти, коли наперед знали, що не виконаєте? Як уже ця брехня дістала. Владу, яка нищить державу, треба замінити.

Любов КОРЕЦЬКА.

с. Манжелія

Глобинського району

Полтавської області.