Наша пошта

• Народна трибуна

Не допомагаєте, то хоч не заважайте

Борис НЕЧИПОРУК.

с. Франківка Чорнобаївського району

Черкаської області.

В УКРАЇНІ багато населених пунктів, які не просто стоять на колінах, а фактично зникли з лиця землі. На їхньому місці тепер мертва зона, де бігають здичавілі коти, собаки, лисиці.

На Донеччині, звідки родом моя дружина, було колись у Володарському районі (нині Нікольський) село Кам’януватка. Працювало квітуче, багате господарство, де всім була робота, житло. А яка там смачна вода була! Навіть із округи приїздили напитися. Нині й на карті не значиться такий населений пункт. Люди роз’їхалися хто куди. Єдина згадка залишилась у паспорті, в графі про місце народження.

Уже багато років ми живемо на Черкащині. Наша Франківка хоч і помалу, але розвивається. Маємо три магазини, школу, дитячий садок, ФАП, вуличне нічне освітлення. Учні та дошкільнята забезпеченні безкоштовним харчуванням. У фермерських господарствах є певна кількість робочих місць. Звісно, хотілося б, аби було краще, але розуміємо, що коштів на все відразу не вистачить.

Людина — архітектор свого життя. Як вона його побудує, так і житиме. Мої земляки працьовиті, прагнуть ліпшого. Хочу звернутися до владців: якщо вже не допомагаєте, то бодай не заважайте нам працювати на власній землі, розбудовувати рідне село й творити краще майбуття для своїх дітей та онуків.