Наша пошта

• Картинка з життя

Аби у серцях було тепло

Людмила ЧУМАЧЕНКО.

с. Гулянка

Окнянського району

Одеської області.

МЕСТИ почало ще звечора. На ранок і дороги, і поля опинились під товстою білою ковдрою. А сніг усе сипав.

...На площі в Окнах машини, що виїхали на маршрут, заліплені снігом так, що схожі на привиди, і «двірники» ледь встигають очищати лобове скло. Ми, пасажири, тулились у переповненій кав’ярні. До автостанції повільно під’їхала ще одна маршрутка, і незабаром у нашу «рукавичку» проштовхнулись із десяток пасажирів. Юрба у теплих шубах і пуховиках швиденько посунула до стійки, де у склянки насипали розчинну каву і заливали окропом, як і пакетики із чаєм. Попри гамір і тисняву у приміщенні було затишно, тож кожен дякував за це господарям.

Я з цікавістю спостерігала за публікою, яку погодні умови зібрали тут у такій кількості. Біля вікна хлопці розказували анекдоти, тож раз по раз звідти долинав дружний регіт. За іншим столиком молодичці, що тримала на руках непосидючого малюка, трохи старша жінка у теплій хустці щось втлумачувала. Кілька чоловік, які підсіли до них, спочатку байдуже слухали, а потім і самі приєдналися зі своїми порадами. З’ясувалося, що молода мама в таку негоду зібралася до Одеси, а її всі дружно відмовляли від цього. Червонощока огрядна жінка у строкатому пальті жваво розповідала про пригоду в поїздці, чим привернула не лише мою увагу.

— Почали ми підніматись на гору коло ферми. Дороги не видно. Маршрутка забуксувала. Всі повискакували, стали розгойдувати, кидати під колеса гілляччя. Виштовхали! Тільки рушили — загорілась! Повибігали, нумо гасити. Снігом. Закидали пригорщами, шапками. Хтось здогадався взяти лопату. Загасили. Поїхали далі. Але на трасі машина заглохла. Хлопці з водієм бігають, ключами стукають. Відремонтували. Насилу добралися.

— Але ж повз вас інші маршрутки проходили, могли б пересісти на них і доїхати, — зауважила жіночка, що стояла поруч і уважно слухала цю емоційну розповідь.

— Та ви що? Ми нашого... (тут прозвучало прізвище водія) нізащо не зрадимо.

...Час наближався до восьмої ранку. Частина пасажирів у теплій кав’ярні чекала, поки відчиняться магазини, банк, аптеки, запрацюють базар і лікарня. А інші сміливці й відчайдухи, серед яких і жінка з малюком, поїхали на маршрутках торувати дороги у сніговій млі до Подільська та Одеси.