Архів
Вівторок,
30 січня 2018 року

№ 8 (19555)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Обережно: дезінформація

РОСІЯ несе відповідальність за цілеспрямоване поширення дез-інформації на території ЄС.

Докладніше...
Теракт за терактом

АФГАНІСТАН. У Кабулі прогриміли нові вибухи.

Докладніше...
Інавгурація під забороною

ІСПАНІЯ. Конституційний суд заморозив процедуру заочної інавгурації Карлеса Пучдемона як глави женералітату Каталонії.

Докладніше...
Із такими друзями...

ПОЛЬЩА. Сейм ухвалив закон, який передбачає заборону «бандерівської ідеології».

Докладніше...
Політична заява-ширма

ТУРЕЧЧИНА. Армія посилила наступ проти курдів на півночі Сирії.

Докладніше...
Другого туру не знадобилось

ФІНЛЯНДІЯ. На виборах переміг чинний президент Саулі Нійністьо.

Докладніше...
Повінь серед зими

ФРАНЦІЯ. Через тривалі зливи рекордно підвищився рівень Сени та її притоки Марни.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Забуттю не підлягає

Боролися до кінця

Євген ЦИМБАЛЮК.

На архівному фото: Митрофан Швидун (праворуч) із сотником Коржем, старшиною 1-ї Запорізької дивізії. 1920 рік.

Бій біля Крут — славетна і трагічна подія в нашій історії. Але на полі бою полягли не всі з тих, хто виступив проти російського війська. Декому пощастило вижити, щоб донести правду про те, що відбувалося 29 січня 1918 року біля залізничної станції на Чернігівщині. Серед них були й герої з рівненсько-волинських теренів.

ПРЕДСТАВНИК старшого курсу 1-ї Української військової школи, поручник, стройовий командир Іван Грушецький готував старшин для Армії УНР. У бою поблизу Крут йому вдалося залишитись живим. Згодом Іван Грушецький висвятився у священика. Був парохом православної церкви на Волині. У вересні 1939 року, в перші дні окупації Волині радянськими військами, його як українського патріота арештували й кинули до в’язниці. Помер у камері Рівненської тюрми в серпні 1940 року.

Учень 1-ї Української військової школи Митрофан Швидун під час бою біля Крут отримав поранення в праву ногу вище коліна. У безпечне місце його винесли товариші. Виживши і вилікувавшись, Митрофан записався в Запорізьку дивізію, служив в дієвій Армії УНР на панцирних потягах «Стрілець», «Вільна Україна», «Кармелюк». Незабаром дістав іще одне поранення — у ліве плече, внаслідок чого оніміла рука. Залишився на стройових посадах в УНР і після того, як його визнали військовим інвалідом. У 1920—1930-ті роки мешкав у Луцьку, був активним діячем місцевої української громади. 1941-го став організатором Луцького куреня ОУН, багато бійців якого згодом опинилися у лавах Української повстанської армії. Подальша його доля не відома.

Уродженець села Годовичі Ковельського повіту Волинської губернії Гнат Мартинюк 1915 року закінчив Почаївську двокласну семінарію, потім навчався у військовому училищі в Петрограді, але не закінчив його. Після повернення в Україну вступив до 1-ї Української військової школи. Залишившись живим у бою біля Крут, у 1920-1921 роках служив старшиною охорони Головного Отамана, у грудні 1921 р. став випускником Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу при 3-й Залізній дивізії. 1922-го повернувся додому, працював викладачем української мови у рідному селі, заснував український хор імені Кирила Стеценка. Під час Другої світової війни прийняв сан, був священиком у селі Великий Порськ на Волині. Загинув 1943 року.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Таки знищують
Читати
Ситуація на дорогах
Читати
Криза «перевиробництва»?
Читати
Де найвигідніше
Читати
Усе зробимо, тільки дайте
Читати
На порозі новітньої хвилі
Читати
А роботодавцям байдуже
Читати
Тарифи зростають, а сусідам віддаємо
Читати
Поки ще не вдарило
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове