Архів
П’ятниця,
26 січня 2018 року

№ 7 (19554)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Адекватна відповідь

ШВЕЙЦАРІЯ. Відносини з ЄС стануть темою референдуму.

Докладніше...
На межі банкрутства

ВЕНЕСУЕЛА. Понад дві третини нафтопереробних заводів припинили роботу.

Докладніше...
Цивілізовано домовляються

МАКЕДОНІЯ перейменує головний аеропорт країни.

Докладніше...
Корейський «прорив»

ПІВНІЧНА КОРЕЯ закликала всіх корейців до об’єднання.

Докладніше...
Вепри не винні

У ПОЛЬЩІ через поширення африканської чуми планують відстріляти 90% диких кабанів.

Докладніше...
Новий ракетний удар

ТУРЕЧЧИНА. З території Сирії обстріляли мечеть у місті Кіліс.

Докладніше...
Ісламізація Європи

НІМЕЧЧИНА. Ультраправий політик прийняв іслам.

Докладніше...
Назвали ціну за гостинність

РУАНДА готова прийняти африканських біженців, але за плату.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Актуально

Антикорупційний суд: у чому суть?

Михайло ГУБАШ.

Дискусія про необхідність створення в Україні поряд з іншими антикорупційними органами (НАБУ, САП, НАЗК) ще й Антикорупційного суду (АКС) ведеться вже не перший рік. Прибічники ідеї стверджують, що без такого спеціалізованого суду корупціонерів у звичайних судових інстанціях не каратимуть «по заслузі», а противники кажуть, що навпаки. Це якщо двома словами. Насправді ж з обох боків висувається чимало аргументів як на користь, так і проти створення нової інституції. Отже, про деякі з них.

ПРИСТРАСТІ навколо ухвалення закону про Антикорупційний суд сягнули апогею минулого тижня. У четвер Євросоюз офіційно виступив із критикою на адресу Банкової через те, що Президент Петро Порошенко подав на розгляд Верховної Ради законопроект про АКС, який суперечить обіцянкам Києва Заходу та рекомендаціям Венеціанської комісії. При цьому був зроблений натяк на позбавлення України безвізового режиму в разі, якщо вона не дослухається порад Брюсселя. Того ж дня нардепи відмовилися включити до порядку денного сесії президентський законо­проект «Про Вищий антикорупційний суд» (№7440) та інші аналогічні пропозиції.

Ще раніше своє «фе» проектові Порошенка висловив Міжнародний валютний фонд, заявивши, що цей законопроект суперечить зобов’язанням України, тому його треба відредагувати з урахуванням низки вимог МВФ, від цього, мовляв, залежатиме подальша співпраця, тобто надання чергового кредитного траншу. Згодом Світовий банк теж висунув свої вимоги, попередивши, що на кону $800 млн.

Чому ж розпочався такий масований тиск на Україну з боку наших міжнародних партнерів, яких гаряче підтримали місцеві антикорупційні активісти, котрих дехто називає ще «грантоїдами»? І яких змін у законі вони, власне, домагаються?

На перше запитання відповідь не те що проста, а банальна: гроші, тобто контроль над ними. Звідси й відповідні вимоги. Їх кілька, але головна — надання міжнародним організаціям та донорам вирішальної і зобов’язуючої ролі в процесі обрання антикорупційних суддів. Інакше кажучи, суд буде начебто український, але обиратимуть туди на посади суддів за вказівкою іззовні.

В Адміністрації Президента України на ультимативну заяву МВФ ще минулого понеділка дали дипломатичну за формою, але категоричну за змістом відповідь: «Законопроект про Антикорупційний суд розроблений у відповідності до Конституції України та згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії... Всі дискусії щодо тих чи інших норм мають відбуватися в рамках правового поля в Українському парламенті». Також в АПУ зазначили: Президент Петро Порошенко неодноразово наголошував, що керівництво держави має політичну волю до створення незалежного Антикорупційного суду. Мовляв, самі у себе вдома розберемося.

Такий демарш Банкової здивував: невже Глава держави зайняв таки незалежну державницьку позицію, давши відкоша західним кураторам України? Чи така відповідь його адміністрації випливає з іншої позиції, прибічники якої керуються гаслом про те, що грабувати Техас мають право тільки техасці? Хтозна. А от ставлення до цього Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, висловлене 18 січня, також старе як світ, — чого бажаєте? «Дуже важливо, щоб було ухвалено закон найближчим часом і щоб цей закон було узгоджено з нашими партнерами, нашими міжнародними партнерами, щодо створення Антикорупційного суду», — сказав глава уряду. Неначе дав Заходу сигнал: Президент із вами сперечається, а ось я відразу погоджуюсь. Тож врахуйте і десь там занотуйте... Принаймні такою видається ситуація.

Хай там як, але дослідження міжнародної антикорупційної організації Transparency Internationa(TI) не показують чіткої кореляції між наявністю чи терміном роботи антикорупційних судів і корупцією в суспільстві. Про це свідчать дані «Corruption Perception Index» (індекс корупції) від експертів та аналітиків цієї організації. Так, у Філіппінах антикорупційний суд засновано ще у 1979 році, у Ботсвані— 2013-го, в Уганді — у 2008-му, але у всіх цих країнах спостерігається не покращання, а погіршення ситуації з корупцією.

Також противники створення Антикорупційого суду твердять, що справі боротьби з ганебним явищем він не зарадить. На їхню думку, це яскраво доводить досвід роботи новостворених САП, НАБУ, НАЗК: скільки було гучних викриттів, скільки пред’явлено підозр, зі скількох нардепів знято депутатську недоторканність! А результат? Практично нікого із високопосадовців — хабарників та корупціонерів — так і не «посадили». А винна в усьому сумнозвісна риба, яка відомо звідки гниє. Так, із голови.

І тут не можна не згадати тих, хто, сидячи у найвищому державному кріслі, всіляко сприяв розквіту корупції. Це саме вони довели огидне явище до того ганебного стану, який нині маємо і яким нам докоряє цивілізований світ. Згадаймо, як у 90-х роках припинили фінансування органів внутрішніх справ на придбання пального. А на виклики по «02» треба виїжджати. І виїжджали. Чи завжди і чи вчасно — то інше питання. І якщо канцтовари ще можна було придбати за не найвищу зарплату, то на бензин чи дизпальне ніякої зарплати не вистачило б. Утім, пальне таки «знаходилось». Звідки? «Звідти». І це лише один маленький приклад із безлічі подібних, коли умови для корупційних дій держслужбовців створювалися на рівні держави! Чи це не злочин? А якщо так, то хтось має відповісти? Нехай не за Кримінальним кодексом, то бодай у політичній чи моральній площині?

Це саме вони, наші перші (й не тільки) президенти, голови Верховної Ради і прем’єр-міністри створили ситуацію, коли народне добро шляхом «всенародної» приватизації дісталося купці махінаторів, яких згодом назвуть олігархами. Так народилася кланово-кримінальна система, яка значною мірою базується на корупції. І ось тепер намагаються боротися з нею... Ба більше — деякі «першопрохідці» незалежності і запровадження в Україні фінансово-олігархічної моделі дозволяють собі сьогодні висловлювати з телеекрана «високоморальні» повчання і коментарі. І майже ніхто не каже, що за ними щось плаче — якщо не тюрма, то хоча б ганьба і забуття. Втім, їм усе до лампочки, вони ж «пам’ятники» Незалежності, хто ж їх посадить? Таке враження, що при цьому ще й прагнуть лаврів давньогрецького тезки — спартанського царя, який із трьома сотнями співгромадян кістьми ліг, щоб не пустити жорстокого ворога до кордонів своєї батьківщини. Ото був справжній герой. Так і ввійшов в історію, а не вляпався, як дехто.

Сьогодні ж різні сили б’ються за першість у питанні вирішення долі АКС. Навіть «бійці західного фронту» до цієї боротьби долучились, насамперед фінансові. І тут нема чому дивуватися: хто дівчину «повечеряв», той її і «танцюватиме»...

Принаймні так вважає професор Техаського університету і відомий економічний публіцист Джеймс Гелбрейт. Ще восени 2015-го в інтерв’ю одному з українських видань він сказав: «Якщо ви берете в борг у Європи, то свою політику вам диктуватимуть правлячі кола країн-кредиторів... Не очікуйте від ваших кредиторів особливого інтересу до точки зору України. Бо серед тих, хто там приймає рішення, українців нема. Потрібно усвідомлювати, що Європа, а точніше, кола, які впливають на прийняття рішень в екомномічній сфері у ключових європейських країнах, розглядають вас як комерційну власність, і нічого більше».

Що тут можна ще додати? Хіба те, що президентський закон про Антикорупційний суд намагатимуться включити до порядку денного вже наступної сесії Верховної Ради, яка розпочнеться 5 лютого. Тоді, імовірно, й вирішиться питання, «хто грабуватиме Техас»...

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Хто у «передовиках»
Читати
Мільйони прямують на Захід
Читати
Чим віддаватимемо?
Читати
...Ось і зникли вожаки
Читати
Нема дітей — нема і черг
Читати
Буде ще й паспортний туризм?
Читати
«Стволами» не розкидатиметься
Читати
Є що ділити
Читати
Повернули додому
Читати
Допомоги не буде
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове