Архів
Вівторок,
23 січня 2018 року

№ 6 (19553)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Серед жертв — українці

АФГАНІСТАН. У Кабулі стався кривавий теракт.

Докладніше...
Балканське яблуко розбрату

ГРЕЦІЯ. У Салоніках сотні тисяч греків вийшли на акцію протесту із вимогою, аби держава Македонія змінила свою назву.

Докладніше...
А тим часом…

МАКЕДОНІЯ проведе загальнонаціональне голосування стосовно вибору нової назви для країни.

Докладніше...
«Оливкова гілка» війни

СИРІЯ. Турецькі збройні сили розпочали військову операцію в курдському анклаві на півночі країни.

Докладніше...
Перезавантаження відносин

ФРАНЦІЯ і НІМЕЧЧИНА анонсували підписання нового Єлисейського договору.

Докладніше...
Скандальний законопроект

РУМУНІЯ. У Бухаресті відбувся 100-тисячний протест.

Докладніше...
Зміни у європейських кордонах

БЕЛЬГІЯ та НІДЕРЛАНДИ обмінялися територіями.

Докладніше...
Олімпіада спонукала до мирного діалогу

ПІВНІЧНА КОРЕЯ. 22 спортсмени цієї країни візьмуть участь у зимових Олімпійських іграх.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Слід на Землі

Степовий Гомер козацької України

Володимир БУРБАН.

Цього року виповнюється 215 літ од дня народження Остапа Микитовича Вересая — легендарного українського кобзаря, славетного виконавця народних дум і пісень.

ТОГО вечора аристократичний Петербург, пересичений гастролями європейських знаменитостей, був незвичайно вражений. У так званому «Благородному собранії» понад 700 осіб захоплено вітали заворожуючий спів 68-річного «малоросійського старця» — Остапа Вересая. Концерт, у якому брав участь і український хор під орудою композитора Миколи Лисенка, пройшов із небаченим успіхом. Із рук великих князів Сергія та Павла виконавець одержав срібну табакерку. «Викликам Вересая і улаштовувача концерту п. Лисенка не було кінця» — писала газета «Киевский телеграф». Слухали віртуоза-кобзаря і композитори П. Чайковський та М. Римський-Корсаков. Про унікальний талант українського музиканта сповіщали періодичні видання Франції, Німеччини, Англії, Австрії, Польщі, Чехословаччини. Інтелектуальна Європа була у захваті. Професор Луї Леже під враженням кобзарських пісень пропагував у Франції українську культуру, навіть читав курс української мови. А вченого Альфреда Рамбо вразило, що Вересай «брав на своїй кобзі найхимерніші ноти».

Бог дарував українському самородкові високу долю і довге життя, не полишене і важких випробувань. Народився Остап у селі Калюжинці на Чернігівщині у родині «каліки перехожого» — незрячого Микити Григоровича Вересая, який управно грав на скрипці, заробляючи на шмат хліба. У чотирирічному віці хлопчик осліп. Ставши дорослим, він не раз повторював: «Дорожче очей нема в світі нічого». Остап рано виявив потяг до музики і співу. Спочатку проходив науку в рідного батька, затим навчався у старого кобзаря Семена Кошового, а згодом іще у трьох бандуристів та лірників. Понад 70 років мандрував містами і селами України, співаючи на ярмарках, весіллях та вечорницях. Йому пощастило у подружньому житті. Його дружиною стала вдова Пріська Сенчук, яка гарно співала і танцювала, мала добру й веселу вдачу. Зізнавалась: «Одружила мене із цим дідом його бандура: як прийде до мене сватати, до й вижену, а як заграє на бандурі, до й заверну…». Цю пару увінчав у своєму вірші «Любов Вересая» поет Максим Рильський, який назвав кобзаря «Гомер наш степовий».

Творчість Вересая була відома Т. Шевченку, який подарував йому свого «Кобзаря» з дарчим написом: «Брату Остапу Вересаю від Т. Шевченка». Іван Франко присвятив кобзареві окреме дослідження. Життєвий і творчий шлях Вересая досліджували Павло Чубинський, автор Українського гімну, та Софія Русова, громадська діячка, член Української Центральної Ради.

Та особливу роль у житті Остапа Микитовича відіграв композитор Микола Віталійович Лисенко. Він опікувався організацією його концертів, записував його пісні та думи, зокрема «Пісню про Правду і Неправду», в якій є особливо пекучі рядки:

Тепер уже правда

у панів у недолі,

А щира неправда

у добрій волі!

Тепер уже правда,

правда помирає,

А щира неправда

весь світ пожирає!..

Саме за виконання цієї пісні після повернення з Петербурга Остапа кинули у в’язницю в Прилуках. Врятував кобзаря подарунок великих князів — іменна табакерка, яку Остап називав відтоді своїм «пашпортом».

У репертуарі Вересая були такі шедеври народної творчості, як думи «Про Федора Безродного», «Як три брати з города Азова втікали», «Невольницька», «Дума про бурю на Чорному морі», «Проводи козака», «Про бідну вдову і трьох синів», а також народні пісні, церковні псалми. Він був автором і виконавцем так званих жебринок, сатиричних, побутових, танцювальних і жартівливих пісень. Переливав у спів біль душі, розіп’ятої на хресті мук і соціальної несправедливості. Пекла у серці втрата Україною козацької волі та гідності. Його трохи хриплуватий спів (а з молоду мав високий тенор) проймав до глибини душі. «Плачуть навкруги та й годі» — казав Остап Микитович після своїх виступів.

У житті відзначався соковитим, а іноді й приперченим гумором. Мав благородне високе чоло, аж до старих літ — жодної сивої волосини, тільки бороду присипало сріблом. Помер наприкінці квітня 1890 року в с. Сокиринцях (нині Срібнянського району Чернігівської області). На його могилі поставлено дубовий хрест із написом: «Остап Вересай. 87 лет от роду».

Наш славетний степовий Гомер — водночас і образ, і символ України. Він перейняв естафету кобзарів козацької доби, Запорозької Січі, усім єством відчував подих минулого і злощастя московського гніту. Пам’ять про його мистецтво не до шмиги нинішнім забудькам, але в гущі народу завжди звучатиме відгомін його сонячного піснеспіву.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Хоч не осоромилися...
Читати
Гроші за економію
Читати
Порти відпливають
Читати
Розшукують зрадників
Читати
Краще нічого не приховувати
Читати
Український Клондайк
Читати
Порушуються права людини
Читати
Новий найкращий банкір
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове