Архів
П’ятниця,
12 січня 2018 року

№ 3 (19550)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта

Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.


Версія для друку          До списку статтей
  • Сюжетики для вертепа

Микола ДЕМ’ЯНЕНКО.

м. Бердянськ

Запорізької області.

— Якщо я після роботи заходжу до бару з приятелями, дружина не розмовляє зі мною три дні.

— І часто ти ходиш до бару?

— Через три дні.

* * *

— Питаєш, чому після розлучення з тобою я одружився з твоєю сестрою? Невже ти могла подумати, що я терпітиму ще одну тещу?

* * *

— У твого чоловіка нова зачіска?

— Ні, це мій новий чоловік.

* * *

— Юрцю! Чого ти побив Женю?

— Ми гралися в Адама та Єву, так вона все яблуко сама з’їла.

* * *

Прийшов Вовчик до магазину купити мед. Подав бідончик. Продавчиня налила меду. Він бере покупку і йде.

— А гроші, хлопчику?

— Тато завтра принесе.

— Ні, так не можна, — вилила вона мед назад у діжку.

Вовчик іде й сміється:

— А татко правильно сказав: тут на дві склянки вистачить.

* * *

Дружина скаржиться адвокату на свого чоловіка.

— Так розлучайтеся! — каже той.

— Ой ні! — вигукує жінка. — Я мучилася з ним 20 років, а тепер ви радите ощасливити його!

Версія для друку          До списку статтей

Кожне сільце має своє слівце      

Дмитро ПОПОВИЧ.

с. Дениси Переяслав-Хмельницького району
 Київської області.

Раз на віку спіткнувся, а вже все село знає.

Чим вищий тин, тим миліші сусіди.

Живуть між собою, як риба з водою.

На двох весіллях одразу не танцюють.

Щоб сало до хліба мати, треба менше спати.

І дощить, і дме, мабуть, до Різдва йде.

 

— Галю, а де ж качалка? Невже ти мене розлюбила?

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове