Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Дива маркетингу

Лісова красуня

Станіслав ГРИНДА.

м. Івано-Франківськ.

Коли напередодні Нового року Мельничук запропонував жінці купити без мороки смерічку, почув категоричне:

— В жодному разі! Тільки ялинку, і справжню!

— Але ж її неможливо зараз дістати, — спробував боронитися Мельничук. — Іде активна боротьба за збереження лісів…

— Інші дістають, а ти що, не здатний? — і дружина, тарахнувши щосили дверима, зникла в передпокої з обуренням на вустах: — Хоч самій бери та йди через такого тюхтія!

Кілька годин посоромлений Мельничук безцільно блукав вулицями міста. На ялинкових базарах ялинок не було, а залишилося тільки якесь обскубане смерекове паліччя. Йому не хотілося повертатися додому ні з чим і чути нищівні докори дружини.

Він нишпорив очима, заглядав у закапелки, глухі місця, сподіваючись натрапити на спритного приватника. І з одного під’їзду таки вимайнула глицева верхівка лісової красуні. Але у напівтемному під’їзді уже йшов розрахунок. Браконьєр, ховаючи у темряві обличчя, швидко рахував гроші. Ялинка, щільно загорнута у папір, дісталась іншому.

Ніч огортала місто, коли, тягнучи зморені ноги, Мельничук помітив суб’єкта, чимсь схожого на попереднього, — з глибоко насунутою шапкою, високо піднятим коміром і шаликом, що прикривав нижню частину обличчя. В руках той тримав щось загорнуте у папір, дуже схоже на ялинку. Мельничук наблизився, проте тип несподівано шмигонув у закамарок. Мельничук за ним. У смужці світла знову побачив його. Збоку в напрямку до нього швидко наблизилась якась фігура. Мельничук стиснувся в пружину, різко відштовхнувся і майнув навперейми. Міцно вхопив руками згорток і шарпонув на себе разом із суб’єктом. Однак фігура, наче пантера, зробила блискавичний стрибок і вп’ялася пазурами в руки Мельничука. «Пусти — моя!» — загрозливо просичала вона, заглиблюючи пазурі.

Мельничук скрикнув од болю, підвів голову і… зустрівся очима з власною дружиною.

Звісно, він поступився їй згортком і як джентльмен винагородив суб’єкта. Той спритно сховав гроші і миттю щез.

Додому Мельничуки повернулися в злагоді. Зі щільної паперової обгортки разом почали визволяти пухнасту красуню… І враз застигли, поволі читаючи рекламний папірець, що випав несподівано їм до ніг: «Купуйте штучні ялинки з електронно-хвойним екстрактом у магазинах рідного міста! Вони принесуть у ваш дім красу та запах живого лісу і відтворять атмосферу справжнього новорічного свята!»