Архів
Середа,
27 грудня 2017 року

№ 101 (19546)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Мігранти — камінь спотикання

ФРАНЦІЯ. У Страсбурзі відбувся форум Ради Європи з міграційної політики.

Докладніше...
Економічні різки для агресора

ЄВРОСОЮЗ опублікував рішення про подовження економічних санкцій проти Росії ще на півроку.

Докладніше...
Скандальна реформа

РУМУНІЯ. Сенат усе-таки дав добро на зміни в системі правосуддя.

Докладніше...
Репресії тривають

ТУРЕЧЧИНА. Ще три тисячі держслужбовців звільнено через лояльність до опозиційних сил.

Докладніше...
Антитерористичні запобіжні заходи

У НІМЕЧЧИНІ вп’ятеро зросла кількість справ, порушених за підозрою у тероризмі.

Докладніше...
Норовливий прем’єр

ІСПАНІЯ. Усунутий від влади лідер Каталонії закликав уряд у Мадриді дозволити йому повернутися на батьківщину.

Докладніше...
Неспинне протистояння

СИРІЯ. Урядова армія з боями узяла під контроль Західну Гуту.

Докладніше...
Удар стихії

В’ЄТНАМ. Через тайфун «Тембін» із південного узбережжя евакуйовано майже 700 тисяч людей.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • З літопису наших днів

Реквієм за вітряком

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

У селі Кам’янське, що у Василівському районі, наказала довго жити історична пам’ятка науки і техніки місцевого значення «Вітряний млин». Вітряк височів на видноті і до нього звикли як до незмінного атрибута сільського пейзажу.

ЗДАВАЛОСЯ, крилатий пам’ятник старовини завше нагадуватиме поколінням про минувшину. Лише розмах крил у нього був дев’ятиметровий. Притулившись до велетня, можна було почути, як угорі, над вічністю, мчать століття, уявити на мить селян, які везли звідси найдорожчий сімейний скарб — змелене борошно на хліб. Але час і негода, та й байдужість людська, зробили свою невблаганну справу.

Вітряний млин спорудили 1903 року на кошти місцевого мешканця Івана Цукора. Під час Другої світової війни йому частково пошкодили крила та каркас. Але він справно молов збіжжя аж до 1965-го. У ті ж роки відновили крила каркаса, а згодом, уже в 1970-х, іще підправили дах та дерев’яну обшивку корпуса. Повну ж професійну реставрацію «Вітряного млина» провели у 1987-1989 рр. фахівці Львівської філії інституту «Укрпроект реставрації». 35 років тому млин взяли на державний облік та рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради депутатів трудящих визначили категорією пам’ятки місцевого значення, присвоївши охоронний номер 1373.

Перед вітряком було встановлено гранітну дошку з написом: «Пам’ятка трудової діяльності кінця XX ст.».

Про те, що він потребує реконструкції, йшлося ще 2011 року, адже старовинна споруда майже повністю виконана з дерева, кам’яним є лише її цоколь, а дах укритий залізом. Але не до вітряка було в суєті суєт нинішнього часу. І не витримав старий, у грудні поточного року сталася руйнація — рухнула південна стіна вітряка разом з крилами, долі опинилися залишки балок, жорен, інших конструкцій. Співробітникам місцевої влади, представникам організацій, які опікуються культурною спадщиною, нічого не залишалося, як, склавши акт, мов посвідку про смерть, передати зруйновані елементи механізму на зберігання до сільськогосподарського товариства ТОВ «Кам’яний степ».

Жителів села вкрай пригнічує така доля їхнього млина, вони й самі взялися б за благе діло реконструкції, у сільраді впевнені, що й гроші для цього відшукали б. Заковика у тому, що за документами вітряк не має власника, тому жодних дій проводити селяни не мають права, доки не відбудеться процедура визнання прав власності.

У Василівській райдержадміністрації пояснюють, що районний відділ культури і туризму як орган охорони культурної спадщини постійно переукладає охоронну угоду на пам’ятку з Кам’янською сільською радою, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування». Цим документом користувач зобов’язується послуговуватись пам’яткою винятково як туристично-екскурсійним об’єктом. Кам’янська сільська рада є тільки користувачем об’єкта, власника ж вітряк не має, на якому етапі він без нього опинився, сказати важко, видно, номер охоронний нещасливим виявився.

Так собі стояв сиротою вітряк, сиротою й помер на цьому світі, який часом нагадує банальний театр абсурду. Тепер, щоби провадити будь-які реставраційні чи ремонтні роботи, орган місцевого самоврядування мусить взяти об’єкт на облік, тобто «всиновити» небіжчика. Відповідно до процедури, має пройти рік після оприлюднення інформації про об’єкт, перш ніж сільська рада зможе звернутися до суду з метою взяття млина на баланс.

Керівництво РДА впродовж останніх двох років веде перемовини із Запорізькою облдержадміністрацією про фінансування реставраційних робіт млина, і є домовленість щодо виділення з обласного та державного бюджетів близько п’яти мільйонів гривень на проведення цих робіт. Уже навіть ніби збираються віднайти кошти на виготовлення проекту реставрації — близько 500 тисяч гривень. Однак, поки вітряк не матиме правового статусу, жодних грошей із жодних бюджетів. Тож, схоже, дії з реанімації «нічийного» вітряка не скоро розгорнуться на його користь. Та й чи розгорнуться взагалі.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Пережили
Читати
Небезпека «із неба»
Читати
Через біоконтроль
Читати
Перезимують
Читати
Готуйте великі гаманці
Читати
Не турбуйтеся, розслабтесь
Читати
Субсидія по-простому
Читати
Iз надією на успіхи
Читати
Реформами ситі
Читати
Чистять лави
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове