Архів
Середа,
27 грудня 2017 року

№ 101 (19546)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Мігранти — камінь спотикання

ФРАНЦІЯ. У Страсбурзі відбувся форум Ради Європи з міграційної політики.

Докладніше...
Економічні різки для агресора

ЄВРОСОЮЗ опублікував рішення про подовження економічних санкцій проти Росії ще на півроку.

Докладніше...
Скандальна реформа

РУМУНІЯ. Сенат усе-таки дав добро на зміни в системі правосуддя.

Докладніше...
Репресії тривають

ТУРЕЧЧИНА. Ще три тисячі держслужбовців звільнено через лояльність до опозиційних сил.

Докладніше...
Антитерористичні запобіжні заходи

У НІМЕЧЧИНІ вп’ятеро зросла кількість справ, порушених за підозрою у тероризмі.

Докладніше...
Норовливий прем’єр

ІСПАНІЯ. Усунутий від влади лідер Каталонії закликав уряд у Мадриді дозволити йому повернутися на батьківщину.

Докладніше...
Неспинне протистояння

СИРІЯ. Урядова армія з боями узяла під контроль Західну Гуту.

Докладніше...
Удар стихії

В’ЄТНАМ. Через тайфун «Тембін» із південного узбережжя евакуйовано майже 700 тисяч людей.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Очима громадянина

Еміль ДУБРОВ.

ЗАКІНЧУЄТЬСЯ рік. Країна приймає бюджет на наступний, 2018-й, підбиває підсумки року, який добігає кінця, і така ж робота проводиться в кожній сім’ї, тим паче — напередодні свят, щоб з’ясувати для себе: що можна собі дозволити, а чого... «ніззззя», і виявляється, що «ніззззя» більше ніж можна! Не збігається, хоч убий, дебет з кредитом... Якщо бути точним, то бажаний «кредит» ніяк не хоче влазити в коротенькі штанці худенького «дебету», тож виникає суттєвий дефіцит сімейного бюджету, і це перед цілою низкою свят, протягом яких хочеш чи ні, а доведеться приймати гостей: посівальників, щедрувальників, колядників, а ще — діти приїдуть, онуки, то як без гостинців? І тут така неочікувана радість! Частині пенсіонерів видадуть пенсію за січень 2018-го ще до кінця цього року!.. Звичайно, приємно, що влада думає про свій народ, дбає про те, щоб не залишилися без гостинців колядники і онуки, от тільки... як потім дожити до лютого?.. Ляпнуть же грошики за свята, особливо якщо тієї пенсії півтори тисячі з гачечком, бо, зрозуміло, хто втримається, щоб не купити онуку цяцьку в подарунок чи тицьнути якусь сотню! От і вигадує кожен, хто що може, аби якось зекономити. Шампанське замінюють дешевеньким порошковим вином, олів’є, на приготування якого потрібні дорогі складові, — вінегретом, а замість оселедця «в шубі» на стіл ставлять тюльку під цибулькою, навіть гірлянду не вмикають, бо ціни на електроенергію кусаються...

Чому так? Чому реформи, які мали призвести до «покращання життя вже сьогодні», навпаки, доводять український народ до повного зубожіння?

Чого варта тільки медична реформа, яка вже почала збирати свій «урожай»... Фірмочки з надання ритуальних послуг процвітають!

Чи зможе пересічний громадянин України зі своїми статками пройти обстеження, а тим більше, лікуватися в хорошій лікарні, вартість якого важко навіть уявити, бо буде починатися з тисяч!

Найбільше наше досягнення — безвіз... А чи багато хто, знову ж таки, з пересічних українців може дозволити собі поїхати на «каву в Прагу» чи «відвідати Віденську оперу», про що говорив наш Президент?

Сумно. Сумно від почуття якоїсь... зайвості, ніби ти не в своїй країні, а десь на задвірках, і соромно, соромно від того, що псуємо загальну картину, намальовану владою, на якій усе добре: рівень життя невпинно росте, економіка на підйомі, корупція... плаче з переляку! Аякже! Скільки органів і підрозділів створено для боротьби з нею, проклятою! Та тільки щось не так. Чи тактику не ту обрали, чи стратеги не туди спрямовують свою енергію, бо якщо чотири роки тому ми в рейтингу найкорумпованіших країн хоч і не пасли задніх, але й не були фаворитами, то цього року, наплодивши антикорупціонерів, впевнено посіли перше місце серед країн, які роз’їдає цей недуг! І, напевне, нема в країні такої галузі, куди б вона не проникла... Продається все: від водійського посвідчення і диплома вишу до рішення судів різних інстанцій і голосів у Раді за потрібний комусь закон! І що цікаво: чим біднішим стаю я і мої друзі та знайомі, тим багатшими робляться чиновники!

Судова гілка влади — то взагалі щось таке, що не піддається розумінню... Конституційний суд, на утримання якого з бюджету ідуть сотні мільйонів, за 2017-й ухвалив... одне рішення! Заручившись купленими рішеннями українських судів, рейдери масово захоплюють землю й виробничі потужності по всій Україні!.. Патріотів садять до в’язниці, а колабораціоністів і просто кримінальників звільняють од відповідальності, і все це — іменем України!

Як штрих, промовистий приклад роботи судової гілки влади — рішення Шевченківського райсуду столиці у справі вбивства журналіста газети «Вєсті» В. Веремія, яке оголосив суддя Олег Лінник. Суд установив, що:

17 лютого 2014 року уроженець м. Горлівки Юрій Крисін (який двічі притягувався до відповідальності за хуліганство, один раз — за ненавмисне вбивство, а також мав непогашену судимість за незаконне зберігання боєприпасів), погодився за 20 тис. доларів зібрати групу бойовиків для протистояння активістам Євромайдану в Києві. Прибувши в столицю 18 лютого близько 21-ї години, зупинили авто, в якому їхав Веремій, витягли його з салону і почали забивати битами, відтак один з «бригади» Крисіна, Джалал Алієв, випустив кулю в журналіста!..

І от за вбивство людини, журналіста, групою осіб, найнятих за гроші, які прибули до Києва, маючи злочинні заміри, раніше не раз судимий організатор цієї групи 22 грудня 2017 р. отримує чотири роки умовно з відтермінуванням виконання вироку на два роки!!! В когось ще є ілюзії стосовно справедливого правосуддя?

До Нового року залишились лічені дні. Як хочеться, щоб у прийдешньому році в Україні настало нове життя, щоб... «вдихнув» нарешті Господь трохи мудрості або хоч інстинкту самозбереження в голови наших вождів, аби прийшли вони до тями, озирнулися навкруги і побачили країну такою, як бачимо її ми, прості громадяни.

* * *

І сум, і гнів, і біль, і туга...

Чи є цинічності межа,

Брехня відверта й недолуга

З’їдає серце, мов іржа!

Якого ж племені ви, роду:

«Нам Україна над усе...

Все для держави...

для народу!..» —

І брешуть, брешуть, аж трясе!

«...Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріте Бога!..»

Зніміте хрестики з грудей

Заради Господа святого!

Вклонітесь низько, до землі,

Народу, змученому вами,

Що в місті кожному, в селі

Живуть не хлібом... молитвАми,

За землю за святу свою,

За нашу неньку Україну,

За неї гинули в бою,

Лише за неї, за єдину!

Та ще за Волю йшли у бій,

Щоб вільно жить в своїй країні,

Щоб буть самими по собі

В саду квітучім, не в руїні!!!

Ви ж забрехалися по вуха...

Пора закінчувати гру,

І врешті, знявши капелюха,

Вклоніться сивому Дніпру.

І змовкнуть назавжди гармати,

І воріженьки згинуть злі...

«...А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі»!!!

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Пережили
Читати
Небезпека «із неба»
Читати
Через біоконтроль
Читати
Перезимують
Читати
Готуйте великі гаманці
Читати
Не турбуйтеся, розслабтесь
Читати
Субсидія по-простому
Читати
Iз надією на успіхи
Читати
Реформами ситі
Читати
Чистять лави
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове