Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.

• Слово про сучасницю

Хай рiк прийдешній буде добрий

Тетяна РЯБОКЛЯЧ.

смт Іванків Київської області.

Фото автора.

Мабуть, у кожного в житті був улюблений учитель. Ми хотіли бачити його не лише на уроках, а й поза школою, під час канікул. Таким педагогом для багатьох школярів Іванкова, що на Київщині, є Світлана В’ячеславівна Волочай.

КОЛИСЬ Світлана закінчила школу, в якій сьогодні працює, із золотою медаллю. Життєві обставини склалися так, що отримувати вищу освіту поїхала до Свердловського (нині Єкатеринбург) інженерно-педагогічного інституту. Спеціальність обрала, як на ті часи, зовсім не дівочу: робото- та обчислювальна техніка. Але після розпаду СРСР дівчина перевелася на навчання в Київський педінститут імені Драгоманова. 1994-го молодий педагог розпочала трудову діяльність у рідній школі. Кілька років попрацювала заступником директора з виховної роботи. Нині Світлана В’ячеславівна — вчитель трудового навчання, креслення та інформатики.

У кожному предметі вона знаходить родзинку, щоб зацікавити дітвору. Учні радують її своїми досягненнями, отримуючи призові місця в олімпіадах різних рівнів. Світланині старання не залишаються непомічені: вона ставала призером Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року», районних — «Класний керівник», «Найкращий навчальний кабінет». Молоді педагоги успішно застосовують на практиці розроблені нею навчальну програму «Виховання особистості» та посібники із викладання.

Світлана В’ячеславівна — адміністратор сайта своєї школи та шкільної бібліотеки. А ще — улюблений класний керівник 10-го класу, з яким працює вже п’ятий рік. І не лише у рамках шкільного життя. Вчителька та учні — активні учасники волонтерського руху: плетуть маскувальні сітки, створюють патріотичні картини, беруть участь у виставках-ярмарках дитячих виробів. До них на гостину часто приходять учасники АТО, розповідають про свій бойовий досвід, діляться думками, обговорюють сьогодення.

До речі, рідний брат Світлани Сергій Марченко — майор Збройних сил України — з перших днів війни перебуває на Донбасі. Разом із мамою вона молиться, аби він повернувся звідти живий, неушкоджений (бо вже мав тяжке поранення 2015-го) та щоб якнайшвидше припинилася війна.

Жодне із нововведень в освітніх програмах Світлану не лякає. Головне, каже, щоб учень міг легко працювати над виконанням завдання, логічно осмислювати те, що робить. А ще учитель має дбати, аби не відбити у дитини бажання вчитися і щось виготовляти власноруч (це — про трудове навчання). Із інформатикою взагалі легко, адже на програмування відводиться 40 відсотків програми. Це дуже добре, бо цей предмет розвиває логічне мислення. Яку роботу не робили б учні, вони повинні вміти робити висновок.

Поза школою у Світлани є особливе захоплення. Вона виготовляє жіночі прикраси: намиста, сережки, підвіски, браслети тощо. Чимало жінок не тільки просять її придумати для них вишуканий виріб, а й прагнуть, щоби педагог-майстриня навчила їх цього ремесла. Цього року Світлана В’ячеславівна проводила в «Академії неперервної освіти» (м. Біла Церква) семінар-практикум для методистів регіональних методичних служб, учителів трудового навчання. Слухачам дуже сподобалися її лекції. Тож їй запропонували подумати про проведення в новому навчальному році майстер-класів із виготовлення прикрас в етностилі, аксесуарів та інших жіночих прикрас.

Словом, планів та справ багато. Хай здійсниться все задумане, і хай рік прийдешній буде добрий!