Архів
П’ятниця,
22 грудня 2017 року

№ 100 (19545)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Країна-окупант

ООН. Генеральна Асамблея визнала Росію країною — окупантом Криму.

Докладніше...
З прицілом на майбутнє

США. Конгрес ухвалив податкову реформу Дональда Трампа.

Докладніше...
Захищають інформпростір

ПОЛЬЩА. У Варшаві відбувся щорічний двосторонній саміт «Велика Британія — Польща».

Докладніше...
Під гаслом боротьби з «ІДІЛ»

СИРІЯ. По провінції Ідліб завдано нового масованого авіаудару.

Докладніше...
За гідну старість

БЕЛЬГІЯ. У Брюсселі відбувся масовий мітинг проти пенсійної реформи.

Докладніше...
Освистали прем’єра

ІСПАНІЯ. Населення каталонського міста Фігерас освистало голову іспанського уряду.

Докладніше...
І цей туди ж

УГАНДА. Парламент проголосував за зняття обмежень на вік президента держави.

Докладніше...
Землетрус за землетрусом

ІРАН. На півночі країни зафіксовані нові підземні поштовхи магнітудою 5,9.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Про те, що болить

Право піти гідно

Олена БЕГМА.

Тільки вдумайтесь у ці статистичні дані: сьогодні півмільйона українців живуть із невиліковною недугою, що супроводжується вкрай гострим больовим синдромом. При цьому понад 80% таких хворих не одержують належного знеболення.

ЛІКАРІ кажуть, що здорова людина навіть уявити не в змозі онкологічний біль, особливо коли йдеться про пухлини в кістках. Це тортури з тортур. А як на це дивитися рідним, усвідомлюючи свою безпорадність допомогти?

Здавалось би, ну що заважає хоч трішки полегшити страждання таким людям? Адже у світі добре розвинений і налагоджений фармакологічний ринок опіумних знеболювальних препаратів. Їх за лікарськими приписами контрольовано дають пацієнтам із тим, щоб ті принаймні не в муках наближалися до вічності, скільки б часу їм не відвела доля. «Ми не можемо додати днів до життя, але можемо додати життя до днів», — така філософія паліативної допомоги.

Але в нас ведеться не так, як у цивілізованому світі. Десятки тисяч членів родин паліативних хворих, які опинились у такій ситуації, можуть розповісти про сім кіл пекла, які часом їм доводиться проходити у прагненні допомогти рідним — добути знеболювальне.

Причиною складної ситуації є зарегульованість галузі, небажання лікарів виписувати рецепт через острах кримінальної відповідальності. Хоча українське законодавство і дозволяє сімейному лікареві виписувати наркотичні препарати для знеболення на 15 днів, але до МОЗ постійно надходять скарги від пацієнтів, які з різних причин не можуть їх одержати…

Проблему не можуть вирішити і хоспіси — спеціальні установи, в яких паліативні хворі перебувають під постійним наглядом медиків. За стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я, необхідним мінімумом є 100 ліжок для паліативних хворих на один мільйон населення. Отже, для України потреба становить 4 200 ліжко-місць. Тоді як наявні ледь більше тисячі. На всю країну державним коштом обладнано «аж» дев’ять хоспісів, у майже половині областей відкрито спеціалізовані відділення при лікарнях. Але ці заклади фінансуються у жалюгідних обсягах. Хіба що зглянеться якийсь доброчинець, що особисто побачив проблеми невиліковного хворого. Та й така допомога здебільшого одноразова.

Зокрема, на Черкащині хоспісного утримання потребують щонайменше 6 тисяч невиліковно хворих. Облаштування Центру паліативної допомоги в обласному центрі чекали впродовж двох десятиліть. І тільки цього року на базі обласного онкодиспансеру нарешті відкрили хоспіс. Проте коштів вистачило лише… на одне відділення з 10 ліжками. Причому, як мусив із прикрістю констатувати заступник головного лікаря Черкаського обласного онкодиспансеру Володимир Карбівничий, без належного обладнання. У хоспісі бракує медперсоналу. Допомагати доглядати за пацієнтами взялися волонтери…

Держава ніби позавіч пустила цю кричущу соціальну проблему. Де діючі належно фінансовані національні програми, які б полегшили становище паліативних хворих? У щорічних звітах Всесвітньої організації охорони здоров’я є таке визначення — «якість смерті» (the Quality of Death Index). Воно передовсім вказує на рівень паліативної медицини у країні: наскільки вона спроможна забезпечити право хворого піти гідно, а не в муках. На жаль, у цьому рейтингу європейська держава Україна пасе задніх.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
I поб’ють, і полікують
Читати
Не доплатили
Читати
Демографічна криза
Читати
Посадили нацзлочинців
Читати
Коломойський в опалі...
Читати
...I «легітимний» теж
Читати
Безвіз поки не скасують
Читати
Ще один міжнародний
Читати
Суд диктаторства не бачить
Читати
Допомога героям
Читати
Солодке життя з нового року
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове