Наша пошта

• Рядки з листів

Все, створене народом, розвалено та розкрадено

ЗА всю історію нашої незалежності нині маємо найменше поголів’я великої рогатої худоби і свиней. Тож не дивно, що все це призвело до стрімкого росту цін, зокрема на м’ясо-молочні вироби. Особливо вони «кусаються» перед новорічними і Різдвяними святами. Продавці на ринку стверджують, що це ще не межа. Та куди ж іще дорожче?

Пам’ятаю, школярем пас сільську череду. Тоді майже в кожному дворі була корова, і не одна, а ще свині, птиця, кози, вівці. Нині ж їх поголів’я зменшилося в рази. А звідси й рівень виробництва продукції, що безпосередньо позначається на продовольчому забезпеченні населення України, не кажучи вже про робочі місця, про які так багато говорять наші високопосадовці, але мало що роблять, аби виправити ситуацію на краще. Саме на державному рівні треба гарантувати підтримку домогосподарствам, які утримують худобу, свиней, ветеринарну обробку й розвивати селекційну справу. Без такої допомоги, опинившись у скрутному матеріальному становищі, селяни й надалі вирізатимуть корів.

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

Прочитав у газеті замітку, що бабусям заборонять продавати на ринку молоко й молочні продукти від домашніх корів. Замість того, щоб зробити щось хороше для селян, на їхнє знищення тільки працюють. Після такої заборони в селах корів іще поменшає. А безробітні селяни залишаться зовсім без засобів до існування. Панове можновладці, організуйте екскурсії по селах і подивіться, на що ви їх перетворили. Навіщо забороняти торгівлю? Посильте ветеринарний контроль, а також за тим, щоб у ковбасі було м’ясо. Забороніть використовувати в харчових продуктах пальмову олію. Але ж зробити це вам не до снаги. Легше відігратись на беззахисних селянах.

Віталій ШМАЛІЙ.

с. Бабайківка Царичанського району

Дніпропетровської області.

До глибини душі обурили слова віце-прем’єр-міністра Павла Розенка, що діти війни — це вигадана категорія. Звісно, звідки знати цьому чиновникові, що таке непосильна праця від ранку до ночі нарівні з дорослими. Після воєнної руїни весь народ працював на відбудові країни і здебільшого на ентузіазмі, а не за гроші, й раділи кожній перемозі у цій відбудові. Люди мого віку мають тільки офіційно понад 40 років трудового стажу. Натомість одержали мізерну пенсію, купу болячок, непосильну плату за комунпослуги, ліки, їжу. Все, створене народом, розвалено, розкрадено. Для нинішньої влади незабаром не буде ні «афганців», ні чорнобильців. Спершу ж викреслили дітей війни. Інакше як розуміти слова чиновника про те, що жодного перерахунку пенсій та інших соцвиплат дітям війни не буде?

Валерій КОРСУН.

с. Михайлівка Олександрівського району

Кіровоградської області.

Нелегко нині живеться пересічним українцям. Безгрошів’я заганяє у глухий кут. Хто ще молодший, шукає ліпшого життя за кордоном, а пенсіонери вичікують кращого майбутнього на рідній землі. Нещодавно уряд осучаснив пенсії, але не всім пощастило. І за тих, і за нинішніх часів люди стали заручниками системи. Спершу працювали задарма, затим за копійчану зарплату. Тепер нарахували мізерну пенсію, на яку, як не тули, не виживеш, бо ціни на все захмарні. Протрудившись усе життя на користь держави, залишились наодинці зі своїми проблемами. Заощадження, які відкладали про чорний день, пропали за розпаду Союзу. Тепер із острахом чекають на медичну реформу. Адже більшість не зможе навіть пігулки купити, не кажучи вже про вартісне оперативне втручання. Ось так і вимираємо потроху. Щоправда, в наш час уже й поховання — розкіш. Тому родичі все частіше обирають кремацію. І це не якась там мода. Все через зубожіння населення: кремувати тіло коштує, як мінімум удвічі дешевше за поховання.

Микола ДЕМЕДЮК.

м. Калинівка Вінницької області.