Архів
Вівторок,
19 грудня 2017 року

№ 99 (19544)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  • За рубежем
Політична бомба уповільненої дії

ЧЕХІЯ. У Празі відбулася конференція антиміграційних партій.

Докладніше...
В своїй хаті своя правда?

ПОЛЬЩА. Попри протест Єврокомісії сенат ухвалив закони для реформи судочинства.

Докладніше...
Суперечливий альянс

АВСТРІЯ. Консерватори і ультра-праві домовилися про коаліцію.

Докладніше...
Іще один Трамп

ЧИЛІ. Президентом країни вдруге обрано Себастьяна Піньєра.

Докладніше...
Вирок найманцю

БІЛОРУСЬ. Суд виніс перший вирок за найманство на Донбасі.

Докладніше...
Гендерний прорив

У САУДІВСЬКІЙ АРАВІЇ жінкам дозволили водити мотоцикли і вантажівки.

Докладніше...
Був людиною-епохою

У РУМУНІЇ попрощалися з королем Міхаєм І.

Докладніше...
Руйнівний шторм

ФІЛІППІНИ. На країну обрушився тропічний шторм «Кай-так».

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Борітеся — поборете

Не того поля ягода

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Два роки тому на виборах до місцевих рад жителі селища Зоря, що у Дніпровському районі, обрали депутатом місцевої Чумаківської сільради пенсіонера Григорія Тарана. Однак Григорій Іванович досі не може повноцінно виконувати депутатські обов’язки, точніше — йому не дають цього робити.

ЧЕРЕЗ два місяці після виборів Григорія Тарана повідомили про термінове засідання виборчої комісії. Є, мовляв, скарга виборця про те, що його зареєстрували депутатом нібито незаконно. Не пустивши на це засідання, члени виборчої комісії спочатку визнали його «таким, що відмовився від мандата депутата», але потім схаменулися і «уточнили»: чули, що Григорій Іванович одночасно балотувався і в районну раду. У такому разі законодавство вимагає заяву про «припинення дії іншого представницького мандата».

Григорій Таран, котрий до райради і не думав балотуватися, зрозумів, що чи то з місцевої ініціативи, чи то за командою згори його намагаються позбутися будь-якою ціною. Він звернувся із позовом до райсуду, який своїм рішенням указав «на відсутність будь-яких підстав відмовити позивачу в обранні його депутатом».

До війни з місцевими владцями Григорію Івановичу не звикати. 11 років тому люди обрали його головою сільської ради. Прийшов новий голова першого дня на роботу, а всі кабінети порожні. За чиєюсь командою попередники вивезли з них усе — столи, стільці, шафи, навіть канцелярське приладдя...

А невдовзі після того Чумаки і Зорю струсонуло «стихійне» лихо. Нібито за борги районні електрики знеструмили села. А вони перебувають у зоні підтоплення, тому тут постійно працюють дренажні системи. Не стало електрики — замовкли помпи. Припинилася подача питної води, зупинилася відкачка стоків. Через кілька днів села опинилися у смердючій багнюці. Санстанція закрила медпункт, школи, дитячі садки та їдальню. У районі ніхто й пальцем не поворухнув, щоб відновити подачу електроенергії, але на всі заставки лаяли «винного» Тарана.

Директор місцевого ВАТ «Чумаки» Олександр Ніколаєв заявив, що це неподобство триватиме доти, доки Таран не відмовиться від посади голови сільради. Слідом за ним прокурор району Снігур, викликавши Григорія Івановича «на килим», пообіцяв, що згноїть його по буцегарнях, якщо той добровільно не піде у відставку.

Тим часом мережі каналізації та дренажних систем і водопостачання зовсім вийшли з ладу. Щоб їх полагодити, було потрібно понад мільйон гривень. Порушили кримінальну справу, яка всю вину, звісно ж, покладала на сільську раду на чолі з головою. Та як тільки Григорій Таран написав «відказну», світло у села подали і гроші на ремонт знайшлися…

Григорій Іванович відступив не тому, що злякався. Він розумів, що страждатимуть люди, яких фактично взяли у заручники. А ще він збагнув, що ніколи не примириться з директором ВАТ «Чумаки» Олександром Ніколаєвим. Цей непрошений гість оселився у цих краях, коли обласну адміністрацію очолив Павло Лазаренко. Племзавод «Чумаки» був одним із найпотужніших в області — на заміну тодішнього директора і привезли Ніколаєва. Його діяльність розпочалася з приєднання до «Чумаків» за розпорядженням з області двох сусідніх радгоспів — «Дніпра» та «Зорю», після чого Олександр Ніколаєв заходився розпродувати їхнє майно.

Тоді як скрізь роздавали на паї землі, у Чумаках і не заїкалися про це. Все майно Олександр Іванович акціонував, причому в кілька разів занизивши ціни. До того ж він ще й попередив людей, що дивіденди не платитиме, але тим, хто віддасть йому свої акції, допомагатиме. Діватися було нікуди… П’ятий рік минав, а Ніколаєв і за оренду земельних паїв не платив, і з їхньою роздачею зволікав. Григорій Іванович перший нагадав йому про це, зініціювавши у селі Зоря загальні збори щодо розпаювання земель…

Тоді Ніколаєв і влаштував не бачений сільським людом «гала-концерт»: зібрав ретельно перевірених людей і повіз їх в обласний драмтеатр. Там, у перервах між піснями та танцями, з’явившись на сцені, запропонував розпаювати лише половину угідь. А три тисячі 600 гектарів залишити у ВАТ «Чумаки», аби це товариство зберегти на чорний день. Мовляв, завжди буде де працювати і чим годувати свої сім’ї. Гарантуючи таке, лукавив. Мерщій створив іще одне підприємство — ВАТ «Еліта» — нібито для ведення зразкового господарства і дослідних та навчальних цілей. Оті три тисячі 600 га, збережені від паювання з дозволу РДА, сюди й потрапили. А невдовзі «Еліти» не стало. На її місці виникло ПП «Чумаки» — суто приватне підприємство Ніколаєва.

Селяни збунтувалися: де це бачено, щоб усе, що створили кілька поколінь трьох колгоспів, забрав один чоловік? Очолив протест Григорій Іванович. Та правоохоронні органи та чиновники справу зам’яли. Тим часом Ніколаєв і не думав спинятися на «досягнутому». Люди на свої паї отримали менш ніж по три гектари (замість шести). Крім цього, 10 тис. голів худоби і 55 тис. свиней, понад три сотні великих виробничих, соціальних, побутових та адміністративних об’єктів у тому числі й санаторіїв-профілакторіїв у Чумаках та в Криму, консервного заводу, табору праці та відпочинку тощо, канули в Лету, ніби їх зовсім не було.

УБЕЗ порушував кримінальну справу за фактом службової недбалості (як вони це кваліфікували), коли було завдано шкоди на 1 млн 250 тис. грн тільки одному радгоспу «Дніпро» при передачі його майна ВАТ «Чумаки». Ще одне слідство набуло розголосу, коли податківці заходилися шукати зниклі 1 млн 800 тис. грн… Зрештою, стосовно зловживань у Чумаках і навколо них було відкрито п’ять кримінальних проваджень, але жодне з них до кінця не доведено. З ініціативи Григорія Тарана селяни направили звернення-скаргу до центральних органів влади. Як на неї відреагували у Києві? Ця сільська територіальна громада для верхів та стражів правопорядку ніби перестала існувати.

Після цих подій зневірені селяни й обрали Григорія Тарана депутатом Чумаківської сільради. Звісно, місцевій «еліті» він як кістка в горлі. Не їхнього поля ягода — не прислужник Ніколаєва.

«Народ ошукано, деморалізовано й пригнічено, — бідкається Григорій Іванович. — Згуртованого й дружного села, яким воно було раніше, зараз немає. На різних етапах своєї «реформи» Олександр Ніколаєв тим чи іншим способом позбувся більш як чотирьох сотень людей, які чинили опір, домагаючись справедливості. Відбулася й кадрова «зачистка».

Те, як спритно місцева «владна еліта» перебігала за ніколаєвських років із партії в партію, щоб їхні благодійники не відігнали від свого корита, годі й казати. Помінявши п’ять політсил, опинилися в Партії регіонів. Думали, вона назавжди. Хоча по-їхньому не вийшло, однак усі перевертні досі на своїх місцях — у територіальних громадах і районах. І здавати свої позиції не збираються.

«Рівень невдоволення нинішньою владою критичний, — веде далі Григорій Таран. — Ми, чумаківці, не єдині, хто потрапив у подібну пастку. Нечестивці, в яких одна мета — загарбати якомога більше, у всіх органах влади. Час починати чистити авгієві стайні на своїй землі, бо діла не буде!»

Він, депутат Чумаківської сільради, з цим не зволікає. Важко розчищати землю від чортополоху, а втім, без цього ніяк…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
«Годувальник» не задоволений
Читати
13-та пенсія буде вчасно
Читати
Політика набридла, «вожаків» нема
Читати
У силовиків поповнення
Читати
Ядерна держава хазяйнує
Читати
Дороги перестануть убивати?
Читати
Не купуйте крадених ялинок
Читати
Ввозити простіше
Читати
«Позичимо» у Латвії
Читати
I президенти, і співаки
Читати
Справно торгують за нашою спиною
Читати





— Пам’ятаєш, як ми посилювали у в’язницях режим?! Які жахливі обмеження ввели?! Тепер, зі зміною політичної ситуації, я шкодую про це...

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове