Наша пошта

• Вузли реформ

Дохазяйнувалися

Віталій ШМАЛІЙ.

Царичанський район

Дніпропетровської області.

КОЖНА урядова реформа повинна бути скерована на покращання життя всіх громадян держави. А що маємо реально? Візьмімо за приклад наше село Бабайківка.

За радянських часів тут були лікарня з операційною і стоматологічним кабінетом, пологовий будинок, де щороку народжувалося 45-60 малюків. Працював стаціонар на 25 ліжок. Щодня на прийом приходили люди, і кожному надавалась допомога. Мені теж доводилося лікуватись у нашій лікарні. Підтверджую: обслуговування було на високому рівні. Але я ніколи не знав, скільки коштують ліки, які мені видавали. Я не давав хабара лікарям. Та вони і не взяли б. І ось настали нові часи. І хоч у лікарні працює досвідчений лікар, чудові медсестри, на прийомі небагато людей. І не тому, що всі здорові, а тому, що нема грошей на ліки.

Троє моїх синів здобули вищу освіту, працювали за фахом. За їхнє навчання я жодної копійки не заплатив. Навпаки, держава надавала моїм дітям стипендію, кімнату в гуртожитку. Нині в університетах гризуть граніт науки мої правнуки. А батьки зі шкури пнуться, аби вносити плату за їхнє вартісне навчання.

Завдяки сучасним горе-реформам більшість із нас на молоко, сир і масло може тільки дивитися. Віднедавна це стосується і національного продукту — сала. Хіба це мислимо, щоб сало завтовшки з палець коштувало 120 гривень? Ох і реформи! Ох і хазяйнують, бісові діти. За що ж ви так народ не любите? Навіщо ж Україну губите?