Вівторок, 5 грудня 2017 року № 95 (19540)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19540/print.php?n=37468

  • Ну і ну!

Знову невдоволені

Олена Горбунь.

Нещодавно у Вінниці з’явився перший в Україні пам’ятник Симону Петлюрі. Подія стала резонансною. В основному через те, що вшануванням пам’яті українського державного діяча, голови Директорії УНР обурилися єврейські організації.

ЇХНІ представники звернулися до вінницької влади з листом, в якому вказали на неприпустимість встановлення монумента людині, за державного керівництва якої, на переконання підписантів звернення, сталися найкривавіші погроми в історії єврейської общини. До того ж, мовляв, пам’ятник зведений в центрі колишнього єврейського кварталу міста, так званого Вінницького Єрусалима.

Влада в особі заступника міського голови Сергія Тимощука не забарилася з відповіддю. Пан Тимощук у підписаному ним листі зазначив, що встановлення пам’ятника очільникові Директорії УНР Симону Петлюрі не порушує нічиїх прав. Бо «за інформацією Центру історії Вінниці, твердження, що 40% всіх задокументованих єврейських погромів здійснили окремі частини війська Директорії, не відповідає дійсності».

Більше того, «серед регулярних частин Дієвої Армії УНР прояви антисемітизму були вкрай рідкісним явищем і нещадно карались командуванням». Стосовно ж найбільшого єврейського погрому, начебто вчиненого військами УНР 30 серпня 1919 року, то «на той момент місто перебувало під контролем і захистом підрозділів Галицької армії, серед яких був Пробойовий курінь (неофіційна назва — «Єврейський пробойовий курінь») на чолі з командиром підрозділу Соломоном Ляйнбергом».

За словами вінницького очільника, не відповідає дійсності й те, що пам’ятник розташували у єврейському кварталі. Відтак переносити Петлюру в інше місце влада міста не вважає доцільним.

Можна спрогнозувати, як відреагують на цю відповідь єврейські організації. Можливо, не обійдеться й без судового позову з їхнього боку.

Нагадаємо, що влітку цього року подібний скандал спалахнув і навколо перейменування столичного проспекту Ватутіна на проспект Шухевича. Наша газета надрукувала статтю з цього приводу, у якій, зокрема, наголошувалося на тому, що деяким українським діячам, можливо, варто повчитись у євреїв, як треба ставитися до своїх героїв. Наприклад, ізраїльтянин Менахем Бегін очолював свого часу підпільну організацію, яка заплямувала себе участю у масових вбивствах мирних жителів палестинського села. Але це не завадило йому стати сьомим прем’єр-міністром Ізраїлю та ще й лауреатом Нобелівської премії миру в 1978 році.

У контексті пристрастей стосовно пам’ятника Симону Петлюрі варто згадати й полеміку навколо побудови Меморіального центру голокосту «Бабин Яр» у Києві в місці, де багато років відбуваються заходи на пошанування пам’яті жертв фашизму всіх національностей. Рішення про це, за словами депутата ізраїльського кнесету Натана Щаранського, було затверджене головним рабином Ізраїлю. А згоди українців наче й не потрібно.

І ось новий конфлікт — у Вінниці. Чомусь знову, кому і де нам встановлювати пам’ятники, вказують ті, хто не має на це морального права, бо представляють країну, що категорично відмовляється визнати геноцидом голодомор 1932-1933 років. Але вони вперто прагнуть писати свою історію України...