Архів
Вівторок,
7 листопада 2017 року

№ 87 (19532)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Здались поліції

БЕЛЬГІЯ. Колишній лідер Каталонії Карлес Пучдемон і ще 4 урядовці здалися владі Бельгії.

Докладніше...
Є чимало спільних справ

НАТО. Вчора глава Пентагону прибув до Європи з п’ятиденним візитом.

Докладніше...
Посилюють тиск

ЯПОНІЯ застосувала додаткові санкції проти Північної Кореї.

Докладніше...
Інтриги королівського двору?

САУДІВСЬКА АРАВІЯ. За звинуваченням у корупції затримано 11 принців і чотирьох міністрів.

Докладніше...
Оголошеної «революції» не сталося

РОСІЯ. 4 листопада Росією прокотилася хвиля протестних акцій опозиційних сил.

Докладніше...
Фактично — державний дефолт

ВЕНЕСУЕЛА реструктурує зовнішню заборгованість, яка становить понад 100 млрд доларів.

Докладніше...
Знову теракт

АФГАНІСТАН. У місті Чарікар стався теракт.

Докладніше...
Удар стихії

В’ЄТНАМ. На південне та центральне узбережжя обрушився потужний тайфун.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Агроперспектива

Від голоду врятує селекція

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

м. Харків.

Нещодавно у Харкові відбулася виставка «Агропорт». На захід, щоб подивитися на досягнення один одного, поділитися досвідом та обговорити проблеми, приїхали аграрії з усіх куточків України. Чи не найголовнішою обговорюваною темою було майбутнє сільського господарства в умовах кліматичних змін. Про це й моя розмова з директором Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва доктором сільськогосподарських наук Віктором КИРИЧЕНКОМ.

— ЗМІНИ клімату позначаються не лише на рослинному покриві планети, а й на житті людей. Вони мігрують із різних причин — через військові конфлікти, бідність, нестачу продовольства. Близько мільярда людей на Землі голодує. Причин багато, зокрема, відсутність води, технологій, ресурсів... А також — опустелювання, яке дійшло до України й підступає до Харківщини.

— Здається, Харківська область не нагадує Сахару. Нинішнього року тут зібрали 2,8 млн тонн ранніх зернових і 2,2 млн тонн озимої пшениці. Це — рекорд...

— Так, поки що кліматичні зміни не помітні, але вони є. Якщо взяти максимальну температуру 1964 року, то лінія на той час проходила південніше регіону, а сьогодні вона ділить область навпіл. Одним словом, стало спекотніше, а вегетаційний період рослин ніхто не скасовував. Озимій пшениці, аби розвинутися й дати урожай, потрібно 220 днів, соняшнику — 120. Нині температура у червні, липні й серпні на 7-8 градусів перевищує необхідну для комфортного розвитку культур. Більш як 28 градусів для рослини стрес. Води, можливо, в ґрунті й вистачає, втім, у повітрі сухо. Нормальна вологість повітря має становити 60%, а реально вона 37. Цього року ми чотири місяці поспіль не бачили продуктивних дощів. Як рослина може існувати за таких умов? Отож вона знижує свою репродуктивну здатність, і жодні технології та затрати не зарадять цьому.

— Як рятуватися, що робити?

— Потрібно думати про зрошення, скажімо, як Туреччина, яка серйозно про це дбає, застосовуючи сучасні технології. Не так, як у нас колись було: прориті арики, стоять «фрегати», вода летить урізнобіч, випаровується... Там крапельне зрошення, а ще таке, яке створює туман, підвищуючи вологість повітря. Запитуєте, а чи вистачить води? Цим також треба перейнятися, поки не пізно. Туреччина, Ізраїль, Єгипет почали розробляти способи, як опріснити солону воду, будують станції для цього, а ми — ні.

— Зрошення — це зрозуміло. А що роблять селекціонери для виживання людства?

— Ми, зокрема, наполегливо працюємо, створили сорти, стійкі до стресів: посухи, приморозків, зараженої землі. Наша пшениця Розкішна у багатьох господарствах нинішнього року вродила по 8-9 тонн із гектара, Досконала після гороху дала вісім тонн із класністю три. Це все результат того, що селекціонери заклали в культуру здатність розвиватися в несприятливих умовах. Ми вивели сорти, які мають генетичний потенціал 16 тонн зерна з гектара. Слід забезпечити сукупність умов для його реалізації. Поки що він використовується лише на 37 відсотків. Навіть цукрові буряки недодають. Якщо торік збирали по 780 ц/га, то нині — по 450. Якби було зрошення, то стабільно накопували б по 500-600 центнерів.

— У контексті кліматичних змін ви назвали тритикале «культурою майбутнього». Чи не занадто її розхвалюєте?

— Тритикале, гібрид жита і пшениці, виведене штучно. Наш Інститут перший створив сорти, які впроваджені у виробництво. Вони добре прижилися в Івано-Франківській та Волинській областях, де підвищена вологість. Паралельно працюємо над сортами для посушливих регіонів. У тритикале поєднані міцна коренева система жита і властивості зерна пшениці, що роблять його придатним для випікання хліба. Кожна зернина гібрида може дати 200 колосків, культура стійка до посухи й приморозків. Світова спільнота дивується: як це в Інституті імені В. Я. Юр’єва змогли створити сорти тритикале, з яких можна випікати хліб? Виявляється, селекція може дати гарний пшеничний колос і при цьому зберегти здатність до виживання кореневої системи жита. Потенційна врожайність цієї культури — 16 тонн із гектара. Маємо озимий, ярий тритикале, а ще дворучки — сорти, що можна висівати як восени, так і навесні...

— Напередодні зустрічі з вами я запитав в одного аграрія: «Чому ви не вирощуєте тритикале?». Він відповів просто й зрозуміло: «Не вирощую, тому що не купують».

— Тритикале створене 1851 року, а його сорти озимого типу — лише півстоліття тому. Тоді як селекції пшениці 4,5 тисячі років... Щодо «не купують». Скажіть, яка сьогодні система на хлібозаводах? Вони налаштовані передусім на бізнес: випекти за добу якнайбільше паляниць і продати їх — не важливо, якої якості й користі для здоров’я. А як наші бабусі пекли хліб: учиняли тісто, воно сходило... Саме така, бабусина, технологія випікання хліба найкраща для тритикале. А ще в нас 20 відсотків населення — діабетики, яким хліб із пшеничного борошна протипоказаний. Ми ж створили сорти, корисні для всіх. Бізнес не хоче цього, він втрачає в грошах. До речі, хліб із тритикале довго не черствіє, що також виробникам і продавцям нині, як би цинічно це не звучало, не вигідно.

— Однак селяни, бувало, скаржилися мені: видали на пай тритикале, а його і кури не їдять — зерно тверде.

— Бо треба давати не курям, а поросятам: 60% тритикале, 40 — ячменю — й приріст підсвинка за добу становитиме один кілограм. Несучкам, щоб жовток був темніший, аж жовтогарячий, тритикале дають як домішку. Фермери, які займаються свинарством, саме тритикале засівають поля на Харківщині. Світове виробництво цієї культури — 17 млн тонн. Здається, не так і багато порівняно з пшеницею — 524 млн тонн. Проте раніше ця цифра була значно менша.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Співпрацюватимуть із Росією
Читати
Залишимося без солі...
Читати
...і культурної спадщини
Читати
Азія ближче
Читати
Пальне здорожчає?
Читати
Подався до ФРН
Читати
Дожнивовуємо
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове