Соняшник № 727

Наш куточок для синів і дочок

• Мандрівка в дивосвіт

Не птах, а дзьоб має

Каракатицю можна зустріти у субтропічних широтах Атлантичного океану і Середземного моря. Вона унікальна за будовою і просто дивовижна за кмітливістю…

ЦЯ морська тварина з овальним тілом завдовжки близько 15-30 сантиметрів — молюск. Іще й не простий, а головоногий. Чому його так класифікували? Бо 10 кінцівок-лап, покритих щупальцями (вважаймо, ніг), якими каракатиця захоплює корм, у неї розташовані навколо рота. Тобто ростуть просто з голови. При цьому дві найдовші лапи вона ховає у спеціальні мішки під очима.

Від решти головоногих каракатиці відрізняються наявністю під шкірою на спинному боці тулуба своєрідної внутрішньої раковини — вапнякового панцира.

У цієї істоти аж три серця замість одного. Два допомагають їй керувати зябрами, а третє відповідає за нервову систему. І кров у каракатиці теж незвичайна — синьо-зеленого відтінку. Забарвлює її в такий колір пігмент гемоціанін, відповідальний за транспортування кисню.

Каракатиця має дивовижний зір. Її очі за будовою і зовнішнім виглядом схожі на людські, одначе набагато більші, що дає змогу водяній істоті бачити все навколо, переміщуючи погляд і компенсуючи невдале положення тіла. Кожне її око має вагу до 10% ваги тіла.

Рот каракатиці дуже схожий на гачкуватий дзьоб папуги. Він такий міцний, що з його допомогою молюск може роздроблювати раковини навіть своїх великих родичів. Відтак для нього на полюванні головне — вхопити здобич, обвити її щупальцями з чотирма рядами присосок на кожному і підтягнути до дзьоба-рота…

Каракатиці смакують не лише різні родичі-молюски, а й риба. У пошуках здобичі вона зазвичай плаває поблизу дна. Причому рухається… задом наперед! Спочатку усмоктує в себе воду через бічну щілину в передній частині тіла, де має лійкоподібний орган — воронку (сифон). Затим стрімко і з силою виштовхує з нього струмінь води. Це й створює рух задньою частиною тіла вперед.

Бува, й нерідко, що й самій каракатиці загрожує небезпека. Тоді вона тікає. А втікаючи, каламутить воду хмарою чорнильної рідини, яку випорскує з особливих залоз на тілі, так званої сепії. Так створюється примара, схожа на її контури, що нерідко збиває ворога з пантелику.

Ще у разі небезпеки каракатиця змінює колір. Щоб ви знали, вона найкраще в світі вміє маскуватися у будь-якому ґрунті. Може бути навіть смугаста і плямиста. Втім, багато часу каракатиця проводить у спокої — погойдується, присмоктавшись до якогось каменя на піщаному дні.

Водночас цей молюск — одна з найрозумніших водяних тварин. Його мозок набагато більший, ніж у риб. Учені встановили: у каракатиці ще й чудова пам’ять. Зокрема, вона запам’ятовує тих, хто коли-небудь нападав на неї, і надалі нерідко навіть намагається помститися своїм кривдникам.

До речі, каракатиці добре піддаються дресируванню. Їх можна приручити. І, підгодовуючи, гладити шовковисту на дотик спинку.

Вважається, що каракатиці живуть не більш як два роки, розмножуються один-єдиний раз у житті, після чого гинуть. Проте біологія цих істот досі мало вивчена. Можливо, хтось із вас, друзі, колись стане вченим, дослідником морів і океанів та першовідкривачем нових таємниць цих головоногих молюсків, яких також прославив і мультфільм «Пригоди капітана Врунгеля». Пам’ятаєте піратський корабель «Чорна каракатиця»?