Архів
П’ятниця,
13 жовтня 2017 року

№ 80 (19525)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Каталонська криза

ІСПАНІЯ. Каталонія відклала проголошення незалежності.

Докладніше...
День народного гніву

ФРАНЦІЯ. Понад 400 тисяч працівників бюджетної сфери одночасно вийшли на страйк у різних містах.

Докладніше...
Набирають легіонерів

РОСІЯ. Іноземцям дозволили воювати у лавах російської армії за кордоном.

Докладніше...
Нашим чорнобильцям таке і не снилось

ЯПОНІЯ. Суд визнав відповідальність держави за аварію на АЕС «Фукусіма-1».

Докладніше...
Наступ триває

ІРАК. Урядові сили відбили з-під контролю терористичної організації «Ісламська держава» місто Ель-Хувейджа.

Докладніше...
Ще й як доторканний президент

США. Сенатор Джон Маккейн звинуватив Дональда Трампа у затримці впровадження антиросійських санкцій.

Докладніше...
Потрійний теракт

СИРІЯ. У Дамаску впродовж доби прогриміли три потужні вибухи.

Докладніше...
Найвища кара вимагає «прозорості»

В ООН назвали країни з найбільшою кількістю страт.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Актуально

Чужі серед своїх?

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

Міжнародний резонанс, викликаний українським законом про освіту, значною мірою стосується Закарпаття, де мешкає 150 тисяч етнічних угорців. Про те, як політики Угорщини заповзятливо почали відстоювати їхні права (принаймні декларативно), «Сільські вісті» вже писали. Остання новина з «мовного» фронту: депутати парламенту Угорщини відмовилися від зустрічі з делегацією Верховної Ради щодо роз’яснення положень закону «Про освіту», зокрема мовної статті. Тож війна Будапешта за право угорців не знати українську мову триває.

НЕЗАПЕРЕЧНИЙ факт — нині більшість закарпатських угорців майже не мають перспектив у країні, громадянами якої вони є. Поки не запрацює новий освітній закон, вони навряд чи відчуватимуть себе повноцінними членами українського суспільства. У той же час лідери Угорщини спонукають їх до масової еміграції з етнічних земель: без знання української, мовляв, у них не буде іншого виходу.

Укотре переконався в цьому, побувавши нещодавно в угорськомовній школі села Дюла. Цей населений пункт поблизу румунського кордону вважається депресивним, бо після розпаду колгоспів тут не залишилося жодного підприємства. Державної мови в селі не почуєш. Щоправда, на прикордонній заставі розмовляють українською, але не так давно прикордонникам заборонили купувати продукти у місцевих. Так начебто борються з корупцією. Тож і ця можливість спілкування українською зникла.

Із тих, кому вдалося пробитися в житті, передусім місцеві згадують Карла Резеша, депутата обласної ради і колишнього голову райдержадміністрації. Кілька уродженців Дюли працюють лікарями в Угорщині, один здобув освіту в Будапешті, затим переїхав до Великобританії і влаштувався на роботу в корпорації «Майкрософт».

У місцевій школі я побував у 9-му класі на уроці історії, куди приязно запросили директор школи Катерина Роспопа разом із заступником Тиберієм Гевеші. Перша й остання фраза, яку учні сказали українською, було привітання: «Добрий день!». Подальше моє спілкування з ними відбувалося через завуча-перекладача. Діти повідали, що англійською володіють краще, ніж українською. Своє майбутнє майже всі пов’язують із заробітчанством в Угорщині, де нині працюють батьки більшості з них. Хоча ні, кілька дівчат прагнуть іншого — вдало вийти заміж і стати домогосподинями.

У будь-якому разі цих дітей чекає серйозний психологічний стрес. Адже після школи їм доведеться адаптуватись у цілком чужомовному середовищі, скажімо, в Хусті, Виноградові, Мукачеві, де панує державна мова. Якщо ж вони продовжать своє навчання в Угорщині або поїдуть туди на заробітки, то там попри зрозумілу мову зовсім інший менталітет, інші звичаї, культура. Досить тривалий час вони не почуватимуть себе «справжніми» угорцями.

Повертаючись автобусом, який щодня доставляє жителів Дюли на підприємство у віддаленому райцентрі, спілкувався з ними українською, хоча вони, як і їхні діти, закінчивши школу, її ще не знали. Життя примусило вивчити, але сталося це занадто пізно. Незнання державної мови стало перешкодою у здобутті професії, певного статусу в суспільстві.

Чому ж угорці знають українську гірше, ніж англійську? Пояснення про небажання її вчити відкидаю категорично — вони хочуть знати державну мову. Про це говорять насамперед батьки учнів. Наголошує на цьому й заступник голови обласної ради Йосип Борто. Але, на його думку, вивченню української в угорськомовних школах приділяється мізер уваги. Саме це є основною причиною того, що багато дітей продовжують навчання в Угорщині. З усіх випускників Пийтерфолвівського ліцею, що у Виноградівському районі, в сусідній країні навчається понад 40%, ще 24% — у Закарпатському угорському інституті. Лише 5% продовжують навчання в українських середніх профзакладах, 24% — студенти українських вишів.

Є ще один парадокс — англійську школярі опановують за методикою іноземної мови, тобто починаючи «з нуля», поступово й послідовно розширюючи базу знань. Програма ж з української інтенсивніша, розрахована на те, щоб абітурієнт-угорець на час незалежного тестування володів державною так само, як українець. А кінцевий результат, як бачимо, інакший: випускник із Дюли краще порозуміється з англійцем, ніж з українцем. Можливо, проблема ще у методиці викладання?

Заради справедливості слід сказати, що не скрізь така погана картина з вивченням державної мови. У Виноградівській міській ЗОШ №3 запевнили: «У нас проблем із вивченням державної мови немає. До першого класу приходить 50% українців, які не знають жодного угорського слова. Але діти порівняно швидко опановують мови: одні — українську, інші — угорську». Прикметно, що більшість випускників цієї школи продовжує навчання в Україні. Така ж ситуація і в деяких сільських школах, де впереміш і угорці, і українці.

Так чи інакше, але треба починати щось робити. Бо інколи складається враження, що ми намагаємося «захистити» державну мову від національних меншин, а не допомогти їм почуватися повноправними громадянами у своїй державі.

Від редакції. Поки верстався номер, ПАРЄ ухвалила рішення, яке містить рекомендації Україні за підсумками термінових дебатів. У ньому доволі жорстко засуджується те, що Верховна Рада прийняла Закон «Про освіту», змінивши статтю 7-му (про мову освіти), не проконсультувавшись із представниками національних меншин. Асамблея також звернулася до України з проханням врахувати всі без винятку рекомендації Венеціанської комісії, а також внести відповідні зміни до Закону «Про освіту».

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Хто годує країну...
Читати
...А хто обкрадає
Читати
Субсидіантів «уріжуть»?
Читати
Скоро не буде кому рятувати
Читати
Вигідна сіра зона
Читати
Дожилися
Читати
На додаток до дорожньої «війни»
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове