Архів
П’ятниця,
13 жовтня 2017 року

№ 80 (19525)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Каталонська криза

ІСПАНІЯ. Каталонія відклала проголошення незалежності.

Докладніше...
День народного гніву

ФРАНЦІЯ. Понад 400 тисяч працівників бюджетної сфери одночасно вийшли на страйк у різних містах.

Докладніше...
Набирають легіонерів

РОСІЯ. Іноземцям дозволили воювати у лавах російської армії за кордоном.

Докладніше...
Нашим чорнобильцям таке і не снилось

ЯПОНІЯ. Суд визнав відповідальність держави за аварію на АЕС «Фукусіма-1».

Докладніше...
Наступ триває

ІРАК. Урядові сили відбили з-під контролю терористичної організації «Ісламська держава» місто Ель-Хувейджа.

Докладніше...
Ще й як доторканний президент

США. Сенатор Джон Маккейн звинуватив Дональда Трампа у затримці впровадження антиросійських санкцій.

Докладніше...
Потрійний теракт

СИРІЯ. У Дамаску впродовж доби прогриміли три потужні вибухи.

Докладніше...
Найвища кара вимагає «прозорості»

В ООН назвали країни з найбільшою кількістю страт.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Гідний пращурів

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

У вбранні запорожця «Гора» був би викапаним козаком Мамаєм, який сидить під крислатим дубом із кобзою в руках. У російській же «горці», яку зазвичай носять наші розвідники, капітан нічим не нагадує героя народних дум, хіба що чубом, який він вважає нагородою.

«Золота рота»

ЦЬОГО чуба «Горі», як козаку, «забрили» три роки тому, коли добровольцем записався до батальйону «Айдар». Аби люди бачили, хто перед ними, вороги знали, хто їх убиває, а побратими впізнавали. До того він, атестований доцент Харківської політехніки, викладав складні фізико-математичні курси в шести вишах, займався бізнесом.

На барикадах Революції гідності «Гора» не стояв. Його війна почалася 22 лютого 2014 року, коли в Харкові в Палаці спорту зібрався «хурал», де в президії красувалися очільники міста й області. Приїхали «губернатори» Бєлгорода, Ростова, Курська, Воронежа та інші «добрі» сусіди. Тямущим людям стало зрозуміло, що створюється прецедент нібито народного волевиявлення, аби Путін міг «легітимно» ввести свою армію в Україну. З різних причин тоді цього не сталося. Одна з них — робота контррозвідки СБУ, з якою контактувала група з кількадесят добровольців-патріотів, у числі яких був і «Гора».

— Ми розуміли: якщо втратимо Україну, то втратимо все, — каже капітан.

Мало хто знає, що в Харкові тоді перебувало 750 російських офіцерів, готових розпалити війну. Їх фінансували через структури Компартії. Вся зброя, патрони калібру 7,62 в мисливських магазинах були розкуплені. Росія і її холуї чекали лише нагоди, аби пролити кров та створити ХНР на кшталт тих «республік»-ран на тілі нашої держави, які сьогодні кривавляться на Донбасі.

Коли після 9 травня стало зрозуміло, що росіяни програли в Харкові й затівають війну на сході, він подався до Луганська, звідки мало початися російське вторгнення. Саме на цьому напрямку й воював добровольчий батальйон «Айдар» із «Золотою ротою» козаків у його складі.

Воїни

ХІБА він міг не бути гідним своїх пращурів, які поклали життя за цю землю? Діда-залишенця, котрий не повірив більшовикам, що обіцяли помилування, й разом із отаманом «Круком» залишився воювати в Холодному Яру до останнього? Дід, висланий у місце біля Нижнього Тагіла 1922 року, на рідну Черкащину так і не повернувся, знайшовши вічний спочинок у чужій землі. Батько приїхав в Україну аж через півстоліття, 1972-го. «Гора» народився в Сибіру і вважає це неабиякою перевагою на війні. Володіння трьома російськими діалектами не раз рятувало йому життя під час вилазок розвідгрупи в тил ворога. А ще, каже, дуже виручає козацька кмітливість, притаманна чи не кожному українцю.

— Козацтво — це стан душі, — вважає капітан. — Воно відроджується в нас, аби ми захистили нашу землю, нашу націю. Бо немає більшої честі, аніж пролити кров за Україну.

«Айдар», у якому почав свій шлях захисника, він вважає «найкозацькішим» підрозділом, справжньою вольницею на відміну від «дисциплінованіших» добробатів.

— В «Айдарі» були козацька мужність, надзвичайна самопожертва, — наголошує «Гора». — Добровольці приймали смерть і не відступали, стояли як стіна, не знали, що таке йти назад.

Повернутися живими

«Гора» — розвідник, тобто людина, яка ходить обійнявшись зі смертю. Знає багато, однак про операції, у яких брав участь, розповідає скупо. Більше говорить про давні рейди, менше — про «свіжі» вилазки. Серед перших — визволення міста Щастя, яке довго не могли взяти. Ворог дременув так, що навіть електростанцію, яка давала струм на Луганськ, залишив. Ще пригадує, як підірвали міст, зайшовши в тил ворога на 65 кілометрів.

Звільняв він і 32-й блокпост, що опинився в оточенні. Йому й досі сняться спалені танки, вбиті побратими. Особливо «Італієць» — йому російські «спецназівці» розтрощили голову, а потім дострелили. А іншому добровольцю відрізали вухо, котрим ще довго жахали наших полонених.

А ще була операція, коли «Гору» поранило в руку: куля роздробила кістку, розтрощила суглоб і вийшла через палець. Тоді вони заглибилися на 25 кілометрів у тил ворога, аби знищити російських інструкторів, професіоналів, що навчали сепаратистів воювати й самі вбивали наших хлопців. Коли росіяни потрапили в засідку, то один, зрозумівши, що їх убиватимуть, вистрілив у «Гору». Кілька куль потрапило в автомат, одна в руку. Понад чотири кілометри йшов до авто, залишаючи на донецькій землі багряні краплі через кожні 20 сантиметрів. І лише в госпіталі у Сватовому зомлів через втрату крові.

Коли я запитав «Гору», чи може він назвати операцію із зачищення нашої землі від російських інструкторів вдалою, капітан відповів, що, мабуть, ні, бо дістав поранення, а група відходила важко. Хоча загалом рейди, коли ніхто не загинув, вважаються успішними. Він уже підготував три розвідгрупи, через його руки пройшло 168 розвідників, яких повернув матерям живими. Майже всіх, бо один загинув, а одного було поранено.

На фото автора: «Гора» та його розвідники.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Хто годує країну...
Читати
...А хто обкрадає
Читати
Субсидіантів «уріжуть»?
Читати
Скоро не буде кому рятувати
Читати
Вигідна сіра зона
Читати
Дожилися
Читати
На додаток до дорожньої «війни»
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове