Архів
Вівторок,
10 жовтня 2017 року

№ 79 (19524)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Протест на протест: хто кого?

ІСПАНІЯ. Каталонію охопили масштабні страйки прихильників і противників відокремлення регіону.

Докладніше...
П’ята спроба домовитись

ЄВРОСОЮЗ. У Брюсселі стартував черговий раунд переговорів щодо Brexit.

Докладніше...
Колективна оборонна система

ПОЛЬЩА. Закуплені системи «Patriot» захищатимуть і повітряний простір Литви.

Докладніше...
Політичні візові баталії

ТУРЕЧЧИНА. Американське посольство в Анкарі припинило видачу неімміграційних віз у зв’язку з «останніми подіями».

Докладніше...
Компромісне рішення

НІМЕЧЧИНА. Канцлер уперше погодилася на обмеження кількості біженців, які щороку можуть в’їжджати до країни.

Докладніше...
І тут не прихильні до мігрантів

США. Адміністрація президента оновила список вимог щодо імміграційної політики країни.

Докладніше...
Із корупціонерами — тільки так

У КИТАЇ за корупцію впродовж п’яти років уже покарали майже півтора мільйона чиновників із правлячої партії.

Докладніше...
Прокинувся вулкан

ІНДОНЕЗІЯ. З острова Балі через виверження вулкана на горі Агунг евакуювали понад 74 тисячі чоловік.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Думка експертів

Як розбудити суспільство

(Продовження. Початок у попередньому номері)

 

— ОТРИМАВШИ суспільно значущу інформацію про те, що 49 депутатів Верховної Ради мають громадянство не тільки України, а й інших країн, ми в «Інституті Права і Суспільства» вирішили запобігти чуткам: підготували пропозиції, вивчили громадську думку, провели серйозний аналіз, і ще в березні поточного року до Верховної Ради був внесений законопроект №6178 про приведення у відповідність до норм Конституції закону «Про громадянство України» — щодо уникнення подвійного і множинного громадянства.

Законопроект передбачає вихід із певних ситуацій, коли у відповідності до статті 4-ї Конституції України існує єдине громадянство, коли Конституція і закони України не дають тлумачення поняттям «множинне» і «подвійне» громадянство, коли на сьогодні законом «Про громадянство України» не визначено, як саме громадяни України мають декларувати громадянство.

Уявіть собі: 49 депутатів Верховної Ради, крім українського, мають ще одне або кілька громадянств. Після оприлюднення цієї цифри до нас стали звертатися люди, стверджуючи, що таких уже більше сотні, причому значна кількість серед них має громадянство Російської Федерації.

Тож б’ємо на сполох: якщо в Українському парламенті є громадяни інших держав, значить, вони можуть бути на гачку їхніх спецслужб. Такі депутати, імовірно, голосуватимуть задля чужих інтересів, лобіюючи їх тут, у нашій державі. А що таке 49 чоловік? Така кількість може вплинути навіть на прийняття так званих реформ в Україні.

Саме тому в нас було прагнення врегулювати ці положення. Більше того, ми пропонували внести зміни до Кримінального кодексу, призначивши карну відповідальність за неподання або невстановлення, несвоєчасне подання повнолітніми громадянами України, які набули іноземного громадянства, письмової заяви про це. Ми повинні декларувати іноземне громадянство, зокрема, і представники виконавчої влади. Сьогодні ні для кого не є таємницею, що керівник фіскальної служби має чотири громадянства. Виникає запитання: чи допустимо, щоб чиновник із чотирма громадянствами контролював усі фінансові потоки в державі? Як і на кого він працюватиме? Тепер усім зрозуміло, що сьогодні все робиться для процвітання офшорних компаній, а не українських.

Ще в березні ми закликали Верховну Раду, Президента прийняти зміни до законодавства, до комплексу законів про громадянство. Ми передбачали негаразди. На жаль, нас не почули. Як наслідок — через півроку сталися події, які закінчилися зіткненнями, тілесними ушкодженнями прикордонників, кримінальними справами. Тому дослухатися до думки вчених, політиків, інститутів громадянського суспільства, вочевидь, владі необхідно. Інакше вона не відповідатиме суспільним потребам.

Юрій КАРМАЗІН
(народний депутат України ІІ, ІІІ, IV та VI скликань):

 

— ЩОДО правомірності дій прикордонників і влади у конфлікті із Саакашвілі, Сакварелідзе та іншими. Є святий принцип: індивідуальна відповідальність. Оптом судити не можна. Кожен має знати: коли, що він зробив і особисто відповісти, і покараний також має бути особисто. А от як, наприклад, повелась держава у ситуації з потягом, який у Перемишлі не відправляли через одну людину? Не гідно.

Припустимо, Саакашвілі їхав незаконно і неправомірно. Але ж там було близько 500 інших пасажирів! І їм кажуть, мовляв, потяг далі не поїде, бо в ньому хуліган сидить. А хто має відповідати за це? Хто? Невже про це не знає генеральний прокурор? Його відомство має допитати ту жінку — стюарда потяга, яка давала інтерв’ю, і з’ясувати, хто їй телефонував. І за це та особа має сидіти. Оцей приклад показав усю нікчемність нашої влади.

З тієї ситуації я зробив висновки. Органи влади і посадовці на різних рівнях виявилися непідготовленими у правовому й організаційному сенсі до відповідного реагування на ситуацію, що виникла. Прикордонники, представники органів внутрішніх справ зайняли споглядальну позицію. І коли міністр каже, що дав команду не стріляти, то це, пробачте, злочин. Хто служив в армії, знає, як діяти вартовому на посту, коли до нього хтось наближається. Спочатку він наказує і запитує: «Стій! Хто йде?», далі попереджає: «Стій, буду стріляти!», після чого, якщо людина не зупиняється, робить попереджувальний постріл у повітря, а наступний — по порушнику. Хіба солдат, який стоїть на посту, має телефонувати майорові, а той — генералові, а останній — міністру? І якщо міністр насправді дав команду прикордонникам не стріляти, тим самим він заборонив виконувати їм службові обов’язки. Я не кажу, що необхідно було стріляти, але... Є статути і спеціальні положення. А будь-який статут затверджений законом, він є обов’язковим до виконання.

Іван ДОМБРОВСЬКИЙ
(голова Конституційного суду України у 2006-2007 рр.):

 

— ЯКЩО і надалі наша влада так ставитиметься до права, то ми втратимо державність! Я ще два роки тому попереджав, що громадяни висуватимуть претензії до держави за пошкоджене в ході бойових дій майно. Так воно й сталося. Сьогодні є відповідне судове рішення. Це щодо прогнозування.

Має відповідати держава. Чому? А тому, що так зване АТО базується на законі про боротьбу з тероризмом, а там чітко написано, що всі матеріальні втрати людини, пов’язані з терористичним актом, відшкодовує держава, на території якої він відбувся. А якщо був би запроваджений воєнний стан, то після цього називається країна-агресор, і тоді, згідно з міжнародними законами, за матеріальні збитки, спричинені воєнними діями, відповідальність несе саме вона. Тепер щодо ситуації у цілому. Я переконаний: якщо держава хоче вижити, якщо суспільство хоче розвиватися, якщо конкретний громадянин хоче краще жити, він не може перебувати у правовому бедламі.

За радянських часів навіть у злочинному світі не було безладу. Я не знаю, як у них сьогодні, але тоді вони жили «по понятіях». А що таке «понятія»? Це звід правил. Так, це не конституція, але це звід правил, встановлений злочинним світом. І навіть у них був суддя для розбору... Тобто навіть там не було бедламу. Сьогодні ж він усюди: склади вибухають, тому що бедлам, кордон проривають, тому що бедлам, укази...

Колись буде висунуто обвинувачення, що ви, панове, перебрали на себе повноваження, які вам не надавали. І в цьому й полягає трагедія нелегітимності всіх державних органів влади в Україні, зокрема і Центрвиборчкому, і Рахункової палати. А чи легітимний голова НАБУ Ситник? Ні. Всі повноваження Президента викладені в Основному Законі. Там записано, що він може бути наділений тими правами, які передбачені Конституцією, а не законами. І якби завтра у Страсбурзький суд надійшли заяви корупціонерів, яких у нас засудили, про те, що доказову базу щодо них зібрано нелегітимно, то що має відповісти на це міжнародний суд? Чому нелегітимно? Тому, що докази збирали детективи. А хто їх призначив на посади? Нелегітимний шеф НАБУ. Тому й вони, детективи, також нелегітимні.

От не можу зрозуміти цього: чому в Бухаресті вийшло два мільйони румунів, коли зайшла мова про звільнення засуджених корупціонерів? У Румунії було всього два Майдани: коли розстріляли Чаушеску, і другий — на захист борців із корупцією. В Україні Майданів відбулось аж чотири. Адже, крім Помаранчевої і Революції гідності, раніше були: студентська «Революція на граніті», затим «Україна без Кучми»... А результату нема. Я не знаю, як розбудити суспільство...

Ми намагаємося змалювати людям ту трагічну ситуацію, яка складається в нашій державі. Але ми самі не є владою і, найімовірніше, не станемо нею. Чи є якийсь вихід? Як збурити суспільство, щоб воно нарешті зрозуміло: є лише два шляхи розв’язання проблеми — або збройне повстання, або легітимний спосіб зміни цієї влади — нова виборча система. Мирний і не мирний...

Віктор ШИШКІН
(суддя Конституційного суду України у 2006-2015 рр., генеральний прокурор України у 1991-1993 рр.):

 

Підготував Михайло ГУБАШ.

 

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Масштаби — всеукраїнські
Читати
Перед пенсією всі рівні
Читати
Поповнили збройові запаси
Читати
Тунель у Європу
Читати
Настали чорні часи?
Читати
Цікавить наша земля
Читати
Стартував «субсидійний» сезон
Читати
Обсіємося вчасно
Читати
А газ дорожчає
Читати
Солодкий експорт
Читати
Метал за гроші
Читати





Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове