Архів
Вівторок,
12 вересня 2017 року

№ 71 (19516)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Проект військового «Шенгену»

ЛИТВА ініціювала створення на теренах Європи військової «Шенгенської зони».

Докладніше...
Іще одне «розлучення»

ІСПАНІЯ. Конституційний суд призупинив закон про референдум щодо незалежності Каталонії.

Докладніше...
Безпрецедентна за масштабами епідемія

ЄМЕН. Через гостру нестачу питної води країною шириться епідемія холери.

Докладніше...
Відтермінована на 72 роки вимога

ПОЛЬЩА направила офіційний запит до Німеччини щодо репарації за збитки під час Другої світової війни.

Докладніше...
Згортають співпрацю

ФІЛІППІНИ припинили торгівлю з Північною Кореєю.

Докладніше...
Вибори росіян не цікавлять

РОСІЯ. У понад 80 суб’єктах РФ відбулися більш як шість тисяч виборів різного рівня.

Докладніше...
Паніка і руйнування

МЕКСИКА. Тихоокеанське південне узбережжя країни сколихнув землетрус магнітудою 8,1.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

У наших Клішківцях

Петро ГАЛИЧАНСЬКИЙ.

Хотинський район

Чернівецької області.

За 35 кілометрів од Чернівців розкинулися наші Клішківці. Бугристий ландшафт, зумовлений карпатськими схилами, та пишні сади ділять його на багато відокремлених і схованих один від одного куточків. Із півночі село огортає ліс, який тягнеться від Дністра до Прута. Тут чимало джерел, які ще в недалекому минулому утворювали озера й навіть невеликі річки.

БАГАТІ природні умови, лагідний клімат здавна манили сюди людей. В урочищі Очерет неодноразово знаходили стародавні знаряддя праці: мотиги, кам’яні сокири, наконечники стріл, зернотерки. Уламки посуду свідчать, що давні поселенці ще не мали гончарного круга, тому виліплювали його у плетених кошиках, висушували, а потім випалювали.

Уперше документально про село згадується в грамоті молдавського господаря 1434-го року при переліку маєтків боярського слуги Гроза та його брата Михайла. Є відомості про те, що у березні 1490-го внуки Гроза за 250 татарських злотих його продали правителю Молдови Стефану Великому. Згодом на цих землях жили польські феодали, які мали свою фортецю в місті Хотин. За часів Богдана Хмельницького та опісля у Клішківцях господарювали молдавани, поляки.

На початку ХІХ століття центром села був район уздовж річки Чішла, містки через яку вели до кладовища на горі за церквою. Тут також були склади — «магазеї», де зберігалося зерно й борошно, тому місцевість називалася «магазеєю». Село розросталося: з’явився куток Лишиця, згодом Ярмарисько, де відбувалася жвава торгівля. На пустирях виріс Єврейський виселок, а там, де збігаються струмки, — куток Потоки, за ним — Діброва. Далі виникли Циганка, Фінляндія, Солонці, Галичанка. Не завжди новоприбулим були раді — родючих земель не вистачало. Є відомості про бійки між сільськими общинами.

Як свідчать архіви, 1820-го тут нараховувалося 299 дворів, де проживало 1522 жителі. Певний час село належало пану на прізвище Пекар. Він не мав дітей, тому заповів село з усіма кріпаками монастирю, розташованому аж у Греції. Тож після його смерті селом управляли приїжджі греки. Вони створили окреме монастирське господарство: мали стайні, погреби, гумно, навіть своє кладовище. Довго жила легенда, що в погребах закопане золото, яке охороняє нечиста сила, оскільки спроби знайти його були марні.

Про кріпосне право спогадів небагато. Серед них — про лютого гайдука Зварича, який гарапником виганяв селян на панщину. За це кріпак Сандуляк буцімто побив його, і той став менш жорстоким. Після відміни кріпацтва селяни одержали невеличкі наділи землі, за які повинні були щороку сплачувати певну суму, що не всім було під силу. Це сприяло швидкому розшаруванню серед селян: дехто продавав свої ділянки та йшов у наймити. На початку ХХ століття деяким чоловікам місцева волость видала паспорти, цим самим дозволивши виїздити із села.

Місцеве населення жило здебільш за рахунок вирощених фруктів (переважно сушених) та городини на продаж. На зароблені гроші купували вимріяну землю. За останню, навіть за переорану межу, судилися, а траплялося, й убивали — нерідко брат брата, син батька... Бідних було багато.

Відголоски революційних подій у Росії докотилися й до Клішківців. Біднота, об’єднавшись, поділила одне із сільських полів, проте ця спроба закінчилася кривавою екзекуцією активістів. Невдача спіткала й спробу повстати проти представників місцевої влади — румунів.

У 1941 році до села увірвалися фашистські війська. Почалися грабунки, розправи над активістами, євреями...

Взимку 1944-го в лісах поблизу Клішківців розмістився, налагодивши зв’язок із місцевими, партизанський загін на чолі з Тимофієм Прокопом. Каральному загону фашистів вдалося встановити їх місцезнаходження. Зав’язався бій. Сили були нерівні, багатьох партизан убили, загинув і командир. Усіх їх поховали селяни. До світлого дня перемоги не дожили понад 300 наших земляків, які воювали на різних фронтах Другої світової війни.

Перший колгосп у селі з’явився влітку 1947-го, трохи згодом іще кілька — на кожному кутку. З часом їх об’єднали в один. Тепер усі вони далека історія...

Зараз маємо агрофірму «Мир», кілька підприємств із розпилювання лісу та виготовлення деталей для меблів, міні-завод із випуску автодеталей. Є дитячий садок, три навчальні заклади, гарна лікарня, пошта, ощадкаса, кілька магазинів, лазня і найбільший на Буковині базар. 38 наших фермерів розвивають рослинництво та садівництво. Але гордістю нашого села є, звісно ж, люди. У нас народився і виріс перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк. Село прославила і Герой Соціалістичної Праці доярка Любов Гордаш, а також багато-багато чесних працьовитих людей. Великий життєвий шлях пройшов Семен Якович Побережник, якому в лютому нинішнього року могло б виповнитися 119 років. Чого тільки не звідав він на своєму віку: втікав від румунів, воював в Іспанії, його дурили в Канаді, видворяли зі США, били німці, росіяни. Семен Якович устиг побути вельможею, комуністом, ув’язненим, колгоспником. Пережив Гітлера, Муссоліні, Сталіна, народження і смерть комунізму.

У нас народився і проживав Йосиф Кліщ, який, віддавши своє життя за визволення окупованої фашистами Франції, став у цій країні національним героєм.

Роки змінюють і село, і людей у ньому. Та, як і колись, потопають наші Клішківці у квітучих садах, як і колись, невтомно плекають рідну землю мої працьовиті земляки.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Вибори, вибори...
Читати
Вирок винесено
Читати
На дипломатичному фронті
Читати
Потрібні мільярди «валюти»
Читати
Торгують справно
Читати
Ех, газонемо!
Читати
Поглиблюємо зв’язки
Читати
Нема на чому їздити
Читати
Увага: розпродаж
Читати
Міцні напої дорожчають
Читати






— Ситуація в наших руках. Ми утримуємо ціни!

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове