Архів
П’ятниця,
8 вересня 2017 року

№ 70 (19515)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Антимігрантські настрої

УГОРЩИНА і СЛОВАЧЧИНА відмовились приймати біженців, попри рішення суду ЄС.

Докладніше...
Протистояння у верхах

МОЛДОВА. Незважаючи на подвійну заборону Ігоря Додона — як президента і як головнокомандувача, уряд ухвалив постанову про відправку військових на навчання в Україну.

Докладніше...
Компромісна угода

США. Дональд Трамп дав згоду на тимчасове, до 15 грудня, підвищення межі держборгу країни.

Докладніше...
Планомірні етнічні зачистки

М’ЯНМА. Через загострення конфлікту в країні до Бангладеш перебралися майже сто тисяч біженців.

Докладніше...
Знову російський слід

ЧОРНОГОРІЯ. Суд назвав двох росіян головними організаторами спроби перевороту в країні.

Докладніше...
Принципова східна дипломатія

САУДІВСЬКА АРАВІЯ відкинула пропозицію Ірану щодо поліпшення відносин після завершення хаджу.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • З приводу

Асоціація — в руці, членство — за хмарами

Михайло ГУБАШ.

У вересні Угода про асоціацію Україна — ЄС набула чинності в повному обсязі.

ОТЖЕ, завершився 10-річний період двосторонніх відносин між нашою країною і найбільшим об’єднанням світу — Європейським Союзом. Почався цей процес ще у березні 2007 року. Тоді було ухвалено рішення щодо заміни Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС новим базовим договором. Через рік визначилися, що це має бути саме Угода про асоціацію. Роботу над текстом документа було завершено в 2013 році, а його підписання відбулося вже в 2014-му — після Революції гідності. Протягом 2014-2017 років Угоду ратифікували Верховна Рада, Європарламент, а також національні парламенти всіх країн ЄС.

У чому ж суть документа, який значною мірою визначатиме вектор і шляхи розвитку нашої країни? Вона зводиться до дуже простої формули: Україна зобов’язується внести у власне законодавство норми ЄС, які стосуються абсолютно всіх сфер суспільного життя. Конкретно йдеться про впровадження до 2025 року близько 350 директив і регламентів законодавства Євросоюзу в закони і підзаконні акти України. При цьому ЄС готовий надавати відповідну технічну і матеріальну допомогу.

А в чому полягає вигода для обох сторін від такої співпраці? Україна отримує якісно нову модель політичної і економічної організації. Це, на думку її прихильників, гарантуватиме стабільне економічне зростання із паралельною інтеграцією з ринками Європи. А ЄС матиме не лише надійного економічного партнера, а й стабільну державу на власному кордоні.

Це в теорії. А як на практиці? На сьогодні маємо зону вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом. Вона діє із січня 2016 року, і нині 40% нашої торгівлі припадає саме на ЄС. А от щодо адаптації законодавства до норм Євросоюзу, тут Україна пробуксовує: із запланованих на 2016 рік 126 директив імплементовано було тільки 36, причому повністю — 23.

Та й із ЗВТ не все так сталося, як гадалося. Райдужні перспективи, які змальовували для суспільства адепти євроінтеграції, на тлі європрактицизму, яким керуються наші торговельні партнери, потьмяніли. Прикладів тому безліч. Чого варта історія із вимогою до України скасувати мораторій на експорт необробленої деревини (ліс-кругляк), що ставилося умовою одержання від ЄС чергового (третього) траншу макрофінансової допомоги у кількасот мільйонів євро! Або ще одна вимога — не продовжувати чинність мит на експорт брухту, що вдарило б по «валютодобувній» для нашої країни металургійній галузі. І це в умовах військової агресії та екстраординарної ситуації, що склалася в економічній та соціальній сферах України. Натомість європартнери пообіцяли з жовтня обнулити мита на ввезення українського взуття...

Це не означає, певна річ, що у наших із ЄС взаємовідносинах і торгівлі все геть погано. Є і позитив, звичайно. Але приводів висловлювати якесь особливе захоплення у зв’язку з набуттям чинності в повному обсязі Угоди про асоціацію не так уже й багато. У кожного, як виявилося, свій інтерес, і ніхто не збирається поступатися на користь іншого. Тож стає зрозуміло, що небесної євроманни для України не буде. За все треба платити — або розплачуватися.

Тому досить штучним здававсь оптимізм Президента Петра Порошенка, який 1 вересня заявив: «Відбулась історична зміна географічної структури українського експорту на користь збільшення його обсягів до країн ЄС. Це вже незворотні процеси інтеграції української економіки до ринку Євросоюзу».

Не менш штучним сприймається і його пафос: «1 вересня 2017 року — день, який назавжди увійде в історію нашої сильної та незалежної України». Бо якраз із останнім — силою і незалежністю — маємо, на жаль, проблеми. І значною мірою внаслідок діяльності або бездіяльності теперішньої влади.

Можливо, саме тому представники ЄС заговорили про перспективу повноправного членства України лише через 20-25 років. Навіть у підсумковій заяві Саміту Україна — ЄС в липні 2017 року вони відмовилися підтверджувати це наше прагнення. Натомість пішла мова про «зближення», під яким розуміють повну реалізацію Україною взятих на себе зобов’язань відповідно до Угоди про Асоціацію та ЗВТ.

Отже, повноцінний вступ України до Євросоюзу поки що залишається лише символічною мрією багатьох українців, орієнтованих на західні цінності. Коли вона здійсниться, ця мрія? Про це навіть не натякнув, а прямо сказав Єврокомісар з питань політики європейського сусідства та переговорів щодо розширення Йоганнес Ган: «Щирі вітання Україні з приводу сьогоднішнього набрання чинності Угоди про асоціацію з ЄС! Перші конкретні результати вже очевидні, а прийдешні покоління громадян України пожинатимуть плоди»...

От вам і увесь «єврооптимізм»...

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Рекордсмени за заробітчанами
Читати
Розібрались із псевдохарчами
Читати
Українські в’язні досі не обліковані
Читати
Навчали-навчали, та так і не навчили...
Читати
Борги рахують восени
Читати
Хочеш — у 60, хочеш — у 70...
Читати
Грошовий дисбаланс
Читати
МВФ посилює тиск
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове