Наша пошта

• Точка зору

Як до Європи пішки

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

МИНУЛО ось уже три місяці, як працівники та відвідувачі головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області через несправність ліфта змушені з першого на шостий поверх ходити пішки.

Із шестиповерхового приміщення головного управління було виселено орендаря ТОВ ЕКФ «Власна справа», яке утримувало ліфт за власний кошт, й відтоді у всіх, кому необхідно вирішити земельні питання, а це у переважній більшості люди похилого віку, з інвалідністю, почалися ходіння по муках. І в прямому, і в переносному сенсі.

В.о. начальника головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області Олександр Жишневський лише розводить руками, мовляв, нічого не вдієш — на утримання ліфта кошти «згори» не виділяються.

— У такому разі знайдіть можливість приймати громадян на першому поверсі. Адже для вас, як кажуть, від перестановки доданків сума не зміниться, а для нас, немічних пенсіонерів, зміниться суттєво, — апелює Людмила Бондаренко.

— Хіба ж так можна ставитися до людей? — обурюється й інвалід праці Іван Степняк з одного із сіл Городоцького району. — Тільки й чути тепер від можновладців, як ми семимильними кроками йдемо у Європу. Брехня все це! Наша держава, на чолі з відірваними від реального життя керівниками, так просувається до Європи, як оце ми, пенсіонери Хмельниччини, повземо на шостий поверх до обласного Держгеокадастру. Не швидше. Та й що нам, старим і хворим, згадувати європейські країни, у яких пенсіонери живуть, як у Бога за пазухою, — відпочивають, подорожують! Врешті-решт, до них ставляться з повагою. А у нас? — не стримує емоцій пенсіонер.

Його підтримують інші літні люди. А коли пристрасті вщухають, відвідувачі держустанови просять звернутися за підтримкою до Головного управління Держгеокадастру України, щоб віднайшли можливість профінансувати роботу ліфта у м. Хмельницькому. Виконую їхнє прохання. Сподіваюся, нас почують.