Наша пошта

• Шанована людина

Берегиня здоров’я

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

Фото автора.

МАРІЯ Федорівна Єськова справила своє вісімдесятиліття разом із земляками. В її оселю впродовж усього дня йшли односельці. Вітали жінку найтеплішими словами, віншували від душі. А вона, щаслива й збентежена, всіх радісно впізнавала, розпитувала про здоров’я, дивувалась, як швидко підростає юне покоління їхнього села Чкалове.

Набігла на очі сльозинка, коли завітали на подвір’я керівники району, очільник агрофірми «Ольвія» Анатолій Тиховод. «Марія Федорівна — яскравий злиток у золотому фонді нашого села, — сказав Анатолій Миколайович. — Вона медик від Бога. Немає такої сільської родини, якій не допомогла б — чи то дітям, чи дорослим. Недарма люди вважають, що коли Федорівна визначить діагноз, то й на УЗД іти не треба. Попри те, що має такий поважний вік, люди досі звертаються до неї».

Берегинею здоров’я називають у приазовському селі цю непосидючу тендітну жінку, яка понад три десятки літ завідувала місцевим фельдшерсько-акушерським пунктом. Рокам не підвладна її невгамовна енергія, інтерес до життя, небайдужа вдача. А ставлення до роботи, відданість професії медика є яскравим взірцем для молодих колег.

— У Чкалове ми з родиною приїхали далекого 1964-го із Воронезької області, — розповідає Марія Федорівна. — У селі нас зустріли приязно, мене приставили ФАПом завідувати. Мені моя робота дуже подобалася, тому працювала з радістю. Із часом ніколи не рахувалася, бігала на виклики увечері й уночі. У ті часи ми патронували кожну родину, фактично були сімейними лікарями. Знали, де в кого має з’явитися дитя, стежили за здоров’ям майбутньої мами, коли наставав час, супроводжували її на пологи в райцентр, відтак відвідували вдома.

Згадувати минуле Марії Федорівні хвилююче й водночас сумно, бо з медициною в країні коїться казна-що. Людям не те що хворіти — жити важко. І якби не місцеве сільгосппідприємство «Ольвія», то й селяни Чкалового нині потерпали б. А завдяки агрофірмі, яка всіляко підтримує фельдшерсько-акушерський пункт, ситуація більш-менш нормальна.

На пенсії Марія Федорівна живе активно, як звикла впродовж усього життя. Із чоловіком Михайлом Кириловичем ведуть домашнє господарство, підтримують одне одного. У злагоді й взаємоповазі подружжя пройшло життям 54 роки. Доля подарувала жінці надійну людину, роботящого чоловіка. Михайло Кирилович на всі руки майстер, трудився електромонтером, гарячої жнивної пори працював у полі. Такими ж працьовитими виростили дітей Олександра й Марину, які вже також у літах, але приїздять під рідне батьківське крило з радісним усвідомленням, що тут їх чекає-виглядає двійко найдорожчих людей.