Архів
Вівторок,
5 вересня 2017 року

№ 69 (19514)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Нацбезпека понад усе

ДАНІЯ. Уряд ініціював зміни до законопроекту про континентальний шельф королівства.

Докладніше...
Народний гнів проти адмінресурсу

У КЕНІЇ анульовано результати президентських виборів.

Докладніше...
Дипломатичний скандал

У США припинили роботу три російські дипломатичні відомства.

Докладніше...
Нове обличчя Європи

НІМЕЧЧИНА. Канцлер Ангела Меркель заявила, що іслам тепер є «частиною ФРН».

Докладніше...
Спритний дух-2017

У ГРУЗІЇ розпочались міжнародні військові навчання НАТО.

Докладніше...
Виклик усьому світу

ПІВНІЧНА КОРЕЯ офіційно повідомила про випробування водневої бомби.

Докладніше...
Вимагають більших зарплат

ЧЕХІЯ. У Празі відбулась акція протесту освітян.

Докладніше...
Напруженість наростає

М’ЯНМА. З новою силою спалахнули збройні сутички між урядовою армією та повстанцями.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Слово про сучасника

Дарувати тепло

Ігор ТАБІНСЬКИЙ.

Львівська область.

ПІЧНИКОМ понад двадцять літ тому Василь Дубравський став, можна сказати, мимоволі. Коли взимку народилася донька Галя, виявилося, що тепла в хаті, якого раніше вистачало для дорослих, дитині бракує. Обійшов чоловік свою Топільницю, — і Верхню, і Нижню, об’їздив навколишні села, але всі майстри Старосамбірського району були розписані на тижні наперед. Тоді й наважився молодий батько — колишній «афганець», на відчайдушний крок — став самотужки розбирати стару грубку. Жінки — мама Юстина Федорівна та дружина Світлана — лише руками сплеснули: легко розвалити, та хто нову змайструє? Ця не горить, то хоч тліє, а так узагалі в хаті позамерзаємо…

Проте Василь уперто продовжував лупати мурування: очі бояться, а руки роблять. А ввечері навідався до маститого пічника-сусіда і попросив поділитися професійними секретами. Вочевидь, кожен майстер тримає їх за сімома замками, але тут випадок особливий — мала дитина… Одне слово, за два дні з комина Дубравських вивсь у небо дим, а в хаті було жадане тепло. Дрова у пічці горіли яскраво, тепло трималося довго.

Новини у селі розлітаються зі швидкістю звука. Через три дні вже всі знали про пічку Дубравських і заповзятливого молодого тата. Так поволеньки став Василь Дубравський пічних справ майстром. Спершу — у своєму селі. Згодом стали просити, аби поклав грубу, у навколишні. Минуло трохи часу, і брат покликав до Золочева…

Вникав у таїну ремесла, цікавився новими технологіями, сучасними матеріалами. І що далі заглиблювавсь у тонкощі пічної справи, то більше вона чоловікові подобалася. Так і стала справою всього життя. Дехто з односельців волів осучаснити пічку, обкласти вогнетривкою плиткою. З’явився й клей, що не боїться 200-градусної температури…

Нині вже Василь може ділитися навичками з новачками пічного діла. Як вимурувати піч-півторачку, окрему плиту, грубку з духовкою... Добра піч — складний механізм. У ньому все важливе. Передусім — душа майстра, а вже потім матеріал, з якого її ставиш. Окрім вогнетривкої шамотки, Василь застосовує і річкову гальку. Важливі й розміри каналів, якими виходить дим. Та й розміри попільника мають бути правильно розраховані…

Нині, коли газ подорожчав, знову настав пічний бум. Люд, особливо той, якому доступні недорогі дрова, охоче вдається до здешевлення процесу обігріву. Роботи пічникам додалось, і Василь попри чималу господарку, яка в значній мірі лежить на його плечах, залюбки знаходить час на пічне будівництво. Бо що може бути краще в житті, аніж дарувати людям тепло!

На фото автора: пічник Василь Дубравський біля власної грубки.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Хроніка знецінення
Читати
До мільйонів поки що не дійде
Читати
Країні потрібні робітники
Читати
З ким торгуємо
Читати
Просто так не потрапиш
Читати
Проблеми з пенітенціарною системою
Читати
Допомога з Далекого Сходу
Читати
Обрали Україну
Читати
Євроажіотаж
Читати
Заручників побільшало
Читати





— А цей план прийнято в цілому чи тільки за основу?!

Мал. В. Солонька.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове