Архів
Вівторок,
29 серпня 2017 року

№ 67 (19512)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  • За рубежем
Народ каже «ні» насильству

ІСПАНІЯ. У Барселоні відбувся марш проти тероризму.

Докладніше...
Потроху закручують гайки

НІМЕЧЧИНА і ЄГИПЕТ уклали угоду про висилання нелегалів.

Докладніше...
Мирний тиск на норовливого сусіда

КИТАЙ відмовився від нових ділових проектів із Північною Кореєю.

Докладніше...
Поставлено крапку

У КОЛУМБІЇ офіційно оголосили про завершення конфлікту з FARC.

Докладніше...
Не тільки ми стурбовані

У БІЛОРУСЬ прибуває російська військова техніка для участі в навчаннях поблизу кордону з Польщею «Захід-2017».

Докладніше...
Знову теракти

ІРАК. У Багдаді сталося два вибухи. Є загиблі та поранені.

Докладніше...
Є альтернатива російському газу

У ЛИТВУ прибула перша партія скрапленого газу зі США.

Докладніше...
Масштабне стихійне лихо

США. Штатом Техас пронісся потужний ураган «Харві».

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Духовність

Дзвін миру й пам’яті

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

У Харкові в переддень Свята Незалежності пречудовим голосом зазвучав дзвін «Благовісник», подарований храму Івана Богослова УПЦ КП громадою німецького містечка Тюбінген. На дзвоні викарбувано профіль «апостола любові» Івана Богослова й слова з Євангелія «Любіть одне одного, як я полюбив вас».

НІМЕЦЬКА делегація, чимало представників якої були одягнені в українські вишиванки, приїхала на Схід України, щоб узяти участь у церемонії передачі подарунка. Серед гостей був і колишній учитель ліцею пан Уве Лібе-Харкорт — сивий, як молоко, але стрункий, у лляній сорочці, вишитій червоними і чорними нитками. Пан Уве не лише добре розмовляє українською, а й співає наші пісні під гітару. П’ять років поспіль кожен ранок колишній учитель починав з уроку української мови, поки пристойно нею не оволодів. Звідки ж у літнього німця така любов до України?

Пан Уве Лібе-Харкорт розповів, що його історія починається не сьогодні й не п’ять років тому, коли німецька громада почала збирати гроші на дзвін, а набагато раніше, у 1943 році, коли його батько перебував у полоні в Харкові. З України до Німеччини він писав дружині й синові листи про те, як йому живеться в полоні. Були там слова й про милосердя українців, які, попри те що батько Уве прийшов на цю землю як окупант, жаліли його, навіть підгодовували. Листи пан Уве прочитав уже після смерті батька. Йому дуже хотілося чимсь віддячити слобожанцям.

Доля звела його з представницею української громади в Тюбінгені пані Іриною, яка колись мешкала в Харкові. Історії з дитинства дівчини зачепили за серце пана Уве. Особливо та, як 1992-го діти колядували в храмі Івана Богослова, а на їхні голови крізь розбиті вікна падав сніг... Під час спілкування й визріла ідея подарувати дзвін для храму Івана Богослова в Харкові.

Втім, від народження ідеї до її реалізації минуло п’ять років. За цей час німецькі добродії, здебільш прихожани лютеранської церкви, зібрали 10 тисяч євро, на які й було відлито дзвін. Коли це диво сталося, самі працівники ливарні в місті Карлсрує дивувалися його чистому звучанню.

— Це дзвін примирення і пам’яті, — сказав пан Уве, коли 470-кілограмовий дзвін було піднято й закріплено на дзвіниці.

До речі, під час Другої світової війни верхній ярус будови був зруйнований, аби корегувальники артилерійського вогню не могли наводити гармати на Південний вокзал, який добре видно з 80-метрової висоти. Хто це зробив, наші чи німці, не відомо. Відбудували дзвіницю вже за років незалежності.

Цікаво було послухати спілкування лютеран та православних. Німці з подивом відзначили, що українці не такі вже й ортодоксальні люди, як вони досі уявляли. Настоятеля храму о. Віктора Маринчака вони назвали людиною європейської освіченості і мислення. Гостей, як колись батька Уве, вразили наші щирість і доброзичливість. Кажуть, що тепер розуміють, чому німецький солдат передав любов до України своєму синові. Адже тільки завдяки людяності слобожанців він зміг вижити у воєнному пеклі.

На фото автора: пан Уве слухає голос «Благовісника».

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Безупинний безвіз
Читати
Півстоліття за межами отчого дому
Читати
«Прозорі» ліки
Читати
Підпиляли ріг достатку
Читати
Покер по-російськи
Читати
Вибухове свято
Читати
Гинуть на шляхах
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове