Архів
Вівторок,
29 серпня 2017 року

№ 67 (19512)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця

Криниця

Сторінку підготував Василь ПІДДУБНЯК.


Версія для друку          До списку статтей
  • Заповітне

Хліб наш насущний

Марина ТВЕРДОХЛІБ.

Вінницька область.

У ГОЛОВНІЙ молитві християн до Всевишнього є прохання: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні...». Бо з хлібом пов’язана не лише доля кожної окремої людини, а й доля усієї країни. Берегти його — святий обов’язок кожного з нас. До цього закликає нас і єдиний на Вінниччині Музей хліба, що у селі Білопілля Козятинського району.

...Багато років тому жив у селі простий парубок Федір Білошкап. Залишившись після смерті батьків із двома молодшими сестричками на руках, заробляв на життя тим, що мурував груби та печі, ремонтував мости, будував дороги. Але важко працюючи, Федір зумів скласти певну суму грошей, на яку купив у місцевого пана клаптик землі і 1910 року з елементів вітряка ХVІІІ ст. власноруч побудував млин. Аби змолоти пшеницю на борошно, до нього потяглися люди з усієї округи.

Минав час, вітряк поволі перестав бути затребуваним, дорога до нього почала заростати бур’янами. І спіткала б, мабуть, вітряк гірка доля руйнації, якби не запропонована тодішнім секретарем Козятинського райкому партії Геннадієм Дубенковим ідея створити на його місці музейний комплекс просто неба. Вітряк реконструювали, добудували клуню, хату, впорядкували територію... І таким чином у 1986 році у Білопіллі з’явився Музей хліба.

— Спершу музеєм опікувалося місцеве сільгосппідприємство, а з 1996-го він носить почесне звання «народний» і перебуває на утриманні держави, — розповідає молодий директор закладу Анастасія Гуменюк. — У музеї нараховується понад 500 експонатів. Це і сільськогосподарський реманент давнини (коси, серпи, ціпи, граблі, жорна, солом’яники та ін.), і зразки технічних культур, які вирощують на Вінниччині, і стародавній одяг, і речі селянського побуту ХVIII-XIX ст. — дитяча колиска, мисник, лави, стіл...

— Найбільшу цікавість у відвідувачів викликають представлені в експозиції хліб 1932-1933 років, хліб блокадного Ленінграда та хліб для космонавтів, — веде далі Анастасія Петрівна. — Хліб блокадного Ленінграда надіслали нам жителі міста, яким вдалося пережити ті страшні 872 дні. Він випечений за таким рецептом: борошно житнє — 63%, борошно із тухлого зерна та солод — по 12%, вівсяне борошно — 8 %, тмин — 5%, макуха із льону, пересівка та соя — по 4%. Зовсім інший вигляд має хліб для космонавтів. Це мініатюрні завважки по 4,5 г буханці (саме стільки кожен із нас відкушує). Випічка одного такого хлібця триває 6-8 хвилин. Іще гарячим його кладуть у поліетиленовий пакет, стерилізують, затим укладають у ще один пакет, кінці якого запаюють. У такому вигляді хліб навіть у космосі може зберігатися свіжим півроку.

І все ж об’єктом №1 музейного комплексу є 15-метровий «Вітряк» — пам’ятник архітектури ХVІІІ ст. До речі, діючий. За потреби на ньому і сьогодні можна змолоти борошно. З експозицій на першому і другому ярусах вітряка я, наприклад, дізналася, що для випікання одного батона хліба треба змолоти... 10 000 зернин.

Народний Музей хліба у Білопіллі — це унікальний дарунок минулого, пам’ять про наших пращурів.

Тисячі людей їдуть сюди, щоб доторкнутися до живої історії України. Тут побували гості з В’єтнаму, Монголії, Камбоджі, Нідерландів, Польщі, Чехії, країн СНД... Хтось із відвідувачів під враженням написав у книзі відгуків: «Музей хліба у Білопіллі — це перша пісня любові до України».

І справді, коли є хліб — лунають і пісні.

Версія для друку          До списку статтей

Так сказав!

Богдан ЛЕПКИЙ,

поет, прозаїк, публіцист, художник.

«Дивіться — Азія на нас іде! Орди заливають нас, мов потоп, палять городи й села, руйнують культуру, грозять неволею, — а ви й дальше воюєте самі поміж собою? А ви й дальше сваритеся о межу, видираєте один одному малий клаптик землі, щоби стратити цілу країну? А ви й дальше маєте на увазі тільки власне ваше добро, власні достатки й власні почесті! Вас вітчина мало що обходить!»

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове