Архів
Середа,
23 серпня 2017 року

№ 66 (19511)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
І в нас би так

ФРАНЦІЯ. Парламент ухвалив закон про політичну етику.

Докладніше...
Жорстка відповідь

США призупинили видачу неімміграційних віз росіянам на невизначений термін.

Докладніше...
Іще один митний союз

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ запропонувала ЄС на час перехідного періоду після Brexit укласти тимчасовий митний союз.

Докладніше...
Придушена «Празька весна»

У ЧЕХІЇ вшанували пам’ять жертв окупації країни радянськими військами 1968-го.

Докладніше...
Оголошений у загальноєвропейський розшук

ІСПАНІЯ. Поліція з’ясувала особу водія, котрий в’їхав у натовп на барселонській набережній Рамбле.

Докладніше...
Тим часом на батьківщині терориста…

МАРОККО. Король помилував 415 засуджених за тероризм.

Докладніше...
Битва ідеологій

КАНАДА. У Квебеку сталися масові сутички.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • З приводу

Комусь просто дають, інші здобувають у бою

Олена КОЩЕНКО.

Досі не вщухає обговорення факту позбавлення Президентом українського громадянства Міхеїла Саакашвілі. При цьому люди згадують, з якою блискавичністю Глава держави свого часу йому це громадянство надав. Чому так відбувається? Одним його мало не дарують, інші ж не можуть здобути навіть участю в боях у зоні АТО.

ВІД ПОЧАТКУ року, за інформацією Міністерства закордонних справ та Міграційної служби України, українське громадянство набули 7 678 тисяч чоловік.

Згідно із законом, стати підданим України може не тільки людина без громадянства, а й іноземець, який зобов’язується протягом двох років з моменту видачі йому паспорта з тризубом припинити своє іноземне громадянство. До відома: в нашій державі проживають десятки тисяч (!) «безпаспортних» осіб, які давно втратили своє громадянство. Ідеться про колишніх вихідців із країн колишнього СРСР. Ще «в ті часи» вони пустили коріння в Україні, тут у них народилися діти й уже внуки, проте й досі їхній статус обумовлюється дозвільною посвідкою Міграційної служби на тимчасове або постійне проживання на території України. Здебільшого це вихідці з Росії, Вірменії, Грузії, Молдови, Узбекистану, Туркменистану і Таджикистану.

Тим часом до представницьких органів нашої країни нерідко звертаються з проханням про набуття громадянства власники паспортів Сирії, Афганістану, Ірану, Лівану, Палестини, Йорданії, Єгипту, Пакистану, Нігерії, В’єтнаму, Алжиру… Хтось прагне втекти від війни. Комусь український паспорт знадобився, бо мають тут бізнесовий (найчастіше торговий) інтерес. А ще хтось у такий ось — транзитний — спосіб «націлився» на багатші країни Європи.

Хай там як, але для «простих смертних» прохачів притулку навіть оформлення дозвільних документів на проживання в Україні затягується на роки, а видача паспорта — часом і на десятиліття. Зрозуміло, відповідальні органи мають особливо прискіпливо перевірити кожного претендента на українське громадянство. Адже Україна — не прохідний двір. Хоча… Між іншим, країни євроспільноти давно не проти перетворити нашу державу на свої «відстійникові» задвірки. Навіть готові платити за це.

Тим часом за законом надання українського громадянства обумовлюється певними підставами. І на чільному місці серед них — особливі заслуги перед країною. Здавалось би, що може бути більш гідне, ніж захист України зі зброєю в руках у зоні АТО? Як відомо, 2016 року Верховна Рада ухвалила закон, який дозволяє іноземцям служити в ЗСУ та гарантує іноземцям—героям АТО спрощене набуття українського громадянства. Але він так і залишився на папері — до нього не прийнято жодного підзаконного акта.

Згадаймо хоча б історію грузинського добровольця Вано Надирадзе, який від 2014-го в різних підрозділах та батальйонах пройшов практично всі гарячі точки АТО. На початку червня поліція спільно з СБУ затримала його у Броварах за «незаконне перебування в Україні». Намірялися депортувати до Грузії. Відбили Вано побратими, а волонтерські ветеранські організації ув’язалися в юридичні баталії з українськими чиновниками.

Складається враження, що влада в Україні побоюється патріотів та ідейних людей. Хто такі, за великим рахунком, добровольці? Це люди, які здатні на протест. Свої — як кістка в горлі, не знають, куди їх подіти, а тут іще іноземці…

Можна припустити, що згадані проблеми іноземних добровольців війни на сході — суто приватні та, можливо, спричинені їхньою юридичною неграмотністю, незнанням законів або тим, що подали не всі документи. Але ситуація така, що тільки поодинокі іноземці, які воювали в зоні АТО, змогли набути українське громадянство. А скаржилися на те, що це неможливо, — сотні з них. Іноді за право отримати паспорт із тризубом іноземному воїну АТО б’ються цілі команди юристів-волонтерів і громадські організації.

У багатьох випадках процедура набуття громадянства впирається у довідку про несудимість, яку необхідно надати Державній міграційній службі. Неважко уявити, чим закінчиться поїздка росіянина, який воював за Україну, в рідне місто по таку довідку. Або навіть у консульство чи посольство РФ.

Проте всім відомі факти, коли іноземцям-чиновникам і багатим людям правовий статус був буквально подарований, причому мало не за день. У президентському указі про це щоразу зазначалося, що прийняття такої особи в коло громадян України «становить державний інтерес». Мова хоча б про чиновників-іноземців, запрошених на роботу в уряді. Тих же легіонерів Наталію Яресько, Олександра Квіташвілі, Катерину Згуладзе, Айвараса Абромавичуса, Сашу Боровика, Уляну Супрун та ще багатьох інших. Чим вони збагатили Україну? Стало нам жити краще?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Премія на мільйон
Читати
Iз різного тіста
Читати
«Живі» гроші в обмін на заощаджений газ
Читати
Він потрібен усім
Читати
Таки підпал
Читати
Кому попит, а кому клопіт
Читати
Досі мандрує
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове