|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО. |
Версія для друку До списку статтей Лукаві діалоги Микола ДЕМ’ЯНЕНКО. м. Бердянськ Запорізької області. — Тату, чому цукерки загортають у папірці, які шелестять? — Щоб усі в квартирі чули, як наша мама худне. * * * Розмовляє двоє статечних людей. — Сучасна молодь жахливо вдягається! Наприклад, ось цей юнак. — Це моя донька! — Пробачте, я не знав, що ви її батько. — Я не батько, я мама! * * * Бабця спостерігає на пероні вокзалу сцену прощання молодої пари. — Що, чоловік надовго від’їжджає? — співчутливо запитує вона у жінки, котра ридає. — Надовго, бабусю, тільки чоловік не від’їжджає, а приїздить... * * * — Клаво, як ти могла назвати мене при всіх дурепою? — Пробач! Ти ж не попередила, що приховуєш це. * * * — А чому у вас дітки такі сиві? — Я їм на ніч замість казок правду розповідаю. * * * — Чому ви так хвилюєтесь? — запитує доцент у студента. — Ви боїтесь моїх запитань? — Ні, я боюся своїх відповідей, — відповідає студент. * * * — Ви така бліда! Вас треба показати лікареві. — Ні, мене потрібно показати морю. * * * — Чому ви не рятували свою дружину, коли вона потопала? — Я й не зрозумів, що вона потопає. Кричала, як зазвичай... * * * Дружина чоловікові: — Мені тут запропонували на кілька днів на море з’їздити. — І що, поїдеш? — Хіба я дурепа не скористатись таким моментом? А ти поїдеш? — Звісно, ні! Я що — дурень не скористатися таким моментом? * * * Відпочивальник приїхав на курорт. Дорогою з вокзалу розпитує у таксиста: — Скажіть, будь ласка, а це правда, що тут унікальний клімат? — Еге ж! Коли я тут з’явився, то не міг навіть слова вимовити, у мене на голові не було жодної волосини. Та що там казати: не міг навіть ногами ступати і мене повсякчас носили на руках... — Он як! І давно ви тут? — Я тут народився і живу вже сорок років. * * * На Заході старий ковбой привів до лікаря молодого ковбоя: — Лікарю, допоможіть моєму зятеві. Я вчора прострелив йому ногу. — Це недобре стріляти у свого зятя. — Коли я стріляв, він іще не погоджувався бути моїм зятем. Версія для друку До списку статтей | Сміхолики Юрій КРУЦЬ. с. Чорнянка Каховського району Херсонської області. — Миколо, ти вже скористався урядовою програмою «Доступні ліки»? — Ні. — А чому? — Бо вона ж урядова, а не народна. От коли стану міністром, тоді й користуватимусь нею на повну... * * * — Ти чув, ніби у нашому парламенті чергова технічна реорганізація? Міняють крісла. — Еге ж, тепер ті крісла, кажуть, будуть із магнітом. Аби депутати не гасали залом, мов кози вигоном, а сиділи та голосували на місцях...
|