Архів
Середа,
23 серпня 2017 року

№ 66 (19511)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта

Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.


Версія для друку          До списку статтей

Лукаві діалоги

Микола ДЕМ’ЯНЕНКО.

м. Бердянськ

Запорізької області.

— Тату, чому цукерки загортають у папірці, які шелестять?

— Щоб усі в квартирі чули, як наша мама худне.

* * *

Розмовляє двоє статечних людей.

— Сучасна молодь жахливо вдягається! Наприклад, ось цей юнак.

— Це моя донька!

— Пробачте, я не знав, що ви її батько.

— Я не батько, я мама!

* * *

Бабця спостерігає на пероні вокзалу сцену прощання молодої пари.

— Що, чоловік надовго від’їжджає? — співчутливо запитує вона у жінки, котра ридає.

— Надовго, бабусю, тільки чоловік не від’їжджає, а приїздить...

* * *

— Клаво, як ти могла назвати мене при всіх дурепою?

— Пробач! Ти ж не попередила, що приховуєш це.

* * *

— А чому у вас дітки такі сиві?

— Я їм на ніч замість казок правду розповідаю.

* * *

— Чому ви так хвилюєтесь? — запитує доцент у студента. — Ви боїтесь моїх запитань?

— Ні, я боюся своїх відповідей, — відповідає студент.

* * *

— Ви така бліда! Вас треба показати лікареві.

— Ні, мене потрібно показати морю.

* * *

— Чому ви не рятували свою дружину, коли вона потопала?

— Я й не зрозумів, що вона потопає. Кричала, як зазвичай...

* * *

Дружина чоловікові:

— Мені тут запропонували на кілька днів на море з’їздити.

— І що, поїдеш?

— Хіба я дурепа не скористатись таким моментом? А ти поїдеш?

— Звісно, ні! Я що — дурень не скористатися таким моментом?

* * *

Відпочивальник приїхав на курорт. Дорогою з вокзалу розпитує у таксиста:

— Скажіть, будь ласка, а це правда, що тут унікальний клімат?

— Еге ж! Коли я тут з’явився, то не міг навіть слова вимовити, у мене на голові не було жодної волосини. Та що там казати: не міг навіть ногами ступати і мене повсякчас носили на руках...

— Он як! І давно ви тут?

— Я тут народився і живу вже сорок років.

* * *

На Заході старий ковбой привів до лікаря молодого ковбоя:

— Лікарю, допоможіть моєму зятеві. Я вчора прострелив йому ногу.

— Це недобре стріляти у свого зятя.

— Коли я стріляв, він іще не погоджувався бути моїм зятем.

Версія для друку          До списку статтей

Сміхолики

Юрій КРУЦЬ.

с. Чорнянка

Каховського району

Херсонської області.

— Миколо, ти вже скористався урядовою програмою «Доступні ліки»?

— Ні.

— А чому?

— Бо вона ж урядова, а не народна. От коли стану міністром, тоді й користуватимусь нею на повну...

* * *

— Ти чув, ніби у нашому парламенті чергова технічна реорганізація? Міняють крісла.

— Еге ж, тепер ті крісла, кажуть, будуть із магнітом. Аби депутати не гасали залом, мов кози вигоном, а сиділи та голосували на місцях...

 

— Мамо, тато! Як мені вже набридли ваші Канари! Поїхали краще до бабусі в село!

Мал. А. Василенка.

Мал. О. Кохана.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове