Архів
Середа,
23 серпня 2017 року

№ 66 (19511)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта

Наша пошта

Добірку підготувала
Лариса САЙ-БОДНАР.

Версія для друку          До списку статтей
  • Відверто

Видужувати не можна помирати

Іванна НАЙДА.

м. Ніжин

Чернігівської області.

Я ЗАХВОРІЛА і потрапила до Києва на операцію. Завідувач відділення, усміхаючись і заспокоюючи, що все буде гаразд, намалював мені певну суму за послуги і сказав, що курируватиме весь процес. Пишу намалював без лапків, бо справді, щоб не озвучувати, адже лікарня державна, простягнув мені папірець-липучку. Відступати було нікуди, адже з іншого боку наступала хвороба. Два дні поторгувавшись і суттєво зменшивши гонорар, я погодилась. Напередодні операції чоловік привіз аванс — п’яту частину домовленої суми, але куратор зауважив, що розрахуватися необхідно у повному обсязі. Я здивувалася, бо, коли 15 років тому була в такій самій ситуації, лікар відмовився брати так званий конверт вдячності одразу після операції, зауваживши, що подякувати, якщо наша ласка (на свій розсуд), можна тільки при виписці, після того, як упевнимося, що хвора одужує.

Та це був інший лікар, інша лікарня і, певно (що найголовніше), інший час. А зараз наперед, та ще й усю суму!

Я не плакала і не влаштовувала істерик, сказала сама собі: «Ти ж збирала про чорний день, ось він і настав». Пообіцяла, що на ранок гроші будуть, хоча мені було шкода ганяти щодня туди-суди чоловіка, адже відстань чимала — 160 кілометрів. А вдома ще ж і діти, і господарство. Та переоцінила власні можливості. Не вистачало дві тисячі. Сума, звісно, немала, але на тлі загальної — мізерна. Я попросила відтермінування на кілька днів.

Так само ніжно мені усміхаючись, ніби жартома, завідувач відділення повідомив, що має гіркий досвід, коли після операції у хворого «трапляється амнезія» і він, хоч лусни, забуває про попередні домовленості.

Далі події розвивались, як на базарі. Зійшлись на тому, що операцію розпочнуть, але «хвіст» до «конверта вдячності» має бути доставлений до її закінчення.

Чого пишу? Яка мораль? А ніякої! Добре усвідомлюю, що неймовірно відповідальна праця лікарів, надто хірургів, принизливо оцінена державою. Тому я «за» медичну реформу. Але продуману надзвичайно ретельно.

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове