Архів
Вівторок,
22 серпня 2017 року

№ 65 (19510)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Автомобілі врізались у натовп

ІСПАНІЯ. У центрі Барселони та в курортному місті Камб-рільс сталися теракти.

Докладніше...
Наслідок політики відкритих дверей

ПОЛЬЩА. Теракти в Іспанії стали логічним наслідком західної політики відкритих дверей.

Докладніше...
Там просто більше платять

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Число громадян ЄС, що працюють в цій країні, сягнуло рекордного рівня.

Докладніше...
Політичний шантаж

ТУРЕЧЧИНА. Президент Реджеп Ердоган закликав німецьких турків не голосувати за Меркель, Шульца і «зелених».

Докладніше...
Загострення расової проблеми

США. Дональд Трамп виступив проти знесення пам’ятників лідерам конфедератів — рабо-власникам.

Докладніше...
Парламентська криза

ВЕНЕСУЕЛА. Конституційна асамблея позбавила парламент законодавчих повноважень і перебрала їх на себе.

Докладніше...
Віртуальна Феміда

У КИТАЇ запрацював перший інтернет-суд.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Сторінки історії

Там гриміли козацькі бої

Петро ГРАДОВСЬКИЙ.

Житомирська область.

Худ. Микола Самокиш (1934 р.)

Улітку 1650 року на Україну насувалося військо польського князя Четвертинського. На захист рідної землі виступив гетьман Богдан Хмельницький. І переміг.

«ГЕТЬМАН Богдан Хмельницький, поспішаючи з головним військом супроти князя Четвертинського, зійшовся з Богуном в околиці Житомира, — так описуються події давно минулих літ у «Історії русів», автором якої, на думку багатьох істориків, є видатний український просвітитель Григорій Кониський. — І повелів йому, пройшовши попереду армії польської, зробити розголос по селах, що він лише один із корпусом своїм розвідує про армію ворожу і відходить від неї вбік, не будучи спроможним їй протистояти. Він насправді, повернувши вбік і розташувавши табір свій у вигідному місці, укріпив його найкращим чином і вичікував ворога.

Ворог був приведений до самого табору Богунового корпусу, і він, втямивши з першого позирку його малість, без подальших обдумувань негайно напав на табір зусібіч. Гетьман, сього лише і вичікуючи, виступив зі всіма силами своїми із закритого місця, вдарив із тилу у фланг ворогові і поставив його проміж двох огнів. Ворог, повертаючись назад до оборони, звичайно, був у замішанні від того і втратив лад. Богун, не спускаючи очей із супротивника і запримітивши його безлад, негайно випустив із табору свою піхоту зі списами і вдарив на замішану піхоту ворожу, не даючи їй очуняти і перешикуватися. З гетьманського боку вчинено те саме, і ворог, збившись юрмами без усякого ладу, відступав задом, сам не знаючи куди; кіннота їхня, відчувши неможливість оборонити піхоту, пустилась відкрито тікати, а кіннота козацька кинулась її гнати.

Поразка ворога була довга і вельми згубна. Залишена решта піхоти польської оголошена полоненою, і її нараховано 7346 чоловік, у тому числі 32 офіцери, а проміж ними значний, Корибутом званий...»

Минуло понад три століття, а жителі села Трокович поблизу Житомира зберігають пам’ять про звитягу українських козаків. Козацьку могилу, яка височіє на пагорбі, видно здалеку. Троківчанка Надія Козлюк згадує розповіді матері про те, що до 1917-го сюди щороку у вересні хресною ходою ішло все село, щоб відправити службу «за убієнних воїнів на полі брані, захисників православ’я». Старожили пам’ятають, що на вершині могили було кілька каменів, які з часом зникли.

Розповідають і таку історію. Житель села Василь Сич вирішив взяти камінь із Козацької могили для фундаменту своєї хати. Коли він його вмонтував, йому наснилося, що до нього прийшло багато людей із вимогою «віддай нам наше». Всі вони були у білих сорочках, як відомо, одягати перед битвою чисті сорочки — звичай запорозьких козаків. Ранком господар із допомогою сусідів возом відвіз камінь назад до Козацької могили.

Цікавився історією троковицької Козацької могили і мій дядечко, Антон Іванович Богданевич, колишній директор Черняхівського краєзнавчого музею. 1970-го поблизу Козацької могили він відшукав срібний талер, датований 1642 роком. Колись при будівництві дороги Житомир — Коростень 1913 року було знайдено золоті монети, а неподалік села Забріддя, в урочищі Засіч, що за десять кілометрів од Трокович, — гарматні ядра. Це місце називають Засіч. Напевно, тут стояли загони Івана Богуна, готуючись до переможної битви 13 вересня 1650 року.

Зараз у музеї Троковицького ліцею зберігаються чотири гарматні ядра, три козацькі люльки, уламок шаблі, наконечники списа, бойова сокира та копії срібних монет. Усе це якнайкраще доповнює «козацьку педагогіку». На зборах ліцею прийнято рішення висадити навколо Козацької могили дубовий гай і побудувати капличку — це наша данина і шана героїчному волелюбному людському духові. На честь козаків, які полягли за рідну землю, за незалежність відновлено святкову літургію.

Гени українських козаків передалися нам через покоління. Тож маємо перемогти і побудувати країну таку, як хочемо.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Президентське око в Криму
Читати
Гумові кишені олігархів
Читати
У гості до агресора
Читати
«Шатуни» повертаються?
Читати
Тікають з корабля
Читати
Бджоли працюють на експорт
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове