Пост здоров’я

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

• До уваги батьків

Не звичка, а сигнал

Надія М’ястківська,

практичний психолог.

Близько 60 відсотків дітей і 20 — підлітків гризуть нігті. Йдеться не про безневинну звичку, а про прояв неврозоподібного стану. Але більшість батьків на таке взагалі не зважає.

ТАКИЙ розлад у медицині має назву «оніхофагія», його поява є сигналом негараздів у психічному стані дитини. Дорослі мали б помітити, що до цього маля вдається на тлі певних переживань, скажімо, через погіршення стосунків між батьками (навіть якщо вони приховують, діти часто це відчувають). Або ж нерідко спричинюють таку звичку перевантаженість дитини в школі та в позаурочний час, переїзд, поява братика чи сестрички (це розцінюється як втрата батьківської уваги).

У дорослому віці кожен із нас має свої напрацьовані шляхи розслаблення та зняття стресу. А дитину треба вчити позбавлятися напруження. Якщо цього не зробити, звичка гризти нігті перетвориться на умовний рефлекс, що проявлятиметься на тлі будь-якої проблеми та збережеться в дорослому житті. До речі, часто оніхофагію такі діти в дорослому віці заміняють курінням.

Це не просто звичка, а хвороблива реакція на певну ситуацію. Якщо не допомогти дитині впоратись із проблемою і вона впродовж тривалого часу перебуватиме в стані напруженості, у неї почнуть розвиватися психосоматичні хвороби (наприклад, виразка, астма, невроз). Тому батьки повинні сприймати цей прояв як сигнал до дій. Треба більше часу проводити з малям, бо близькість із батьками заспокоює. Якщо гризти нігті почала дитина шкільного віку, можливо, у неї є певні проблеми із однолітками. З’ясуйте, що не так, чим дочка чи син переймаються. Але головне — зробити це у делікатній, ненав’язливій формі.