Архів
П’ятниця,
18 серпня 2017 року

№ 64 (19509)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Підвищують обороноздатність

ШВЕЦІЯ збільшить військовий бюджет на $1 млрд.

Докладніше...
Поспішати нікуди

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Уряд відклав наступний етап переговорів щодо Brexit до грудня.

Докладніше...
Кожний третій загинув

ВЕНЕСУЕЛА. У штаті Амасонас силовики придушили тюремний бунт.

Докладніше...
Неп по-американськи

США оголосили Китаю «економічну війну».

Докладніше...
Злочин і кара

БІЛОРУСЬ. Двох злочинців засуджено до смертної кари шляхом розстрілу.

Докладніше...
Вічне протистояння

АФГАНІСТАН. Поліція виявила масове захоронення жертв бойовиків.

Докладніше...
Важкий рік для монархії

У САУДІВСЬКІЙ АРАВІЇ помер іще один принц.

Докладніше...
Бувають і такі візи

УЗБЕКИСТАН скасував виїзні візи.

Докладніше...
Вогонь розходився

ЄВРОПА. Адріатичне узбережжя охопили пожежі.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Актуально

Наперекір усім негараздам

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Працівники «Смолинського торфозаводу» б’ють виробничі рекорди, щодоби виготовляючи пересічно 100 тонн брикету. Такі обсяги підприємству були не під силу останні 15 років.

У ЧЕРВНІ «Смолинський торфозавод» повернув собі колишній статус філії ДП «Чернігівторф». Три роки тому тодішнє керівництво держпідприємства на вимогу чиновників із держконцерну «Укрторф» перевело завод у статус дільниці з видобутку торфу. Потім були спроби його рейдерського захоплення під виглядом заходу «інвесторів». І ось зараз — наперекір усім негараздам — торфозавод відновив свою діяльність. Тут працюють у чотири зміни, нарощуючи потужність. Нещодавно видали «на-гора» 125 тонн брикету, хоча не так давно нормою були 70 тонн. Такою інтенсивністю смолинці завдячують капітальному ремонтові заводу: тут поставили нові зольники, переклали піч та замінили прес, який привезли з іншого заводу і зібрали вручну. Своїми зусиллями ремонтували й інше обладнання, за власний рахунок купували запчастини.

Більшість позитивних змін відбулася після приходу на посаду нового директора підприємства — Валентини Огієнко (на фото), до речі, першої за історію заводу директора-жінки. Зараз її головна турбота — оновлення застарілої техніки. Без цього подальше збільшення обсягів виробництва неможливе — обладнання просто не витримає навантаження і почне виходити з ладу.

«Куди ми тільки не зверталися — навіть Президенту України написали, щоб допоміг із державним кредитом, — ділиться клопотами директор. — З його адміністрації отримали відписку, що наше звернення переадресували Кабміну».

Одначе проблеми тут не лише з технікою. Палиці в колеса заходилися вставляти місцеві чиновники. «Коли підприємство заростало травою, воно нікому не було потрібне, — веде далі пані Валентина. — А як тільки задиміла труба, одразу ж зацікавилися. Управління праці та соцзахисту, Державна фіскальна служба, Держгеокадастр і навіть Пенсійний фонд — від усіх маємо проблеми».

Держгеокадастр відмовляється погоджувати оренду землі, необхідну заводчанам для видобутку фрезерного торфу. Офіційна причина — відсутність ліцензії Міністерства екології. Торф’яники ж кажуть: отримати таку ліцензію нереально, усі сім заводів, які ще лишилися в Україні, працюють без неї. Законодавство дозволяє видобувати торф на глибині до трьох метрів за погодженням з обласною радою. А таке погодження смолинці мають!

Абсурдною виглядає і ситуація з пенсійними відрахуваннями. Після відновлення роботи на Смолинський торфозавод прийшли нові люди, нині тут працює понад 80 спеціалістів, а не 50, як було раніше. «Середня зарплата становить 4,5 тисячі гривень. Ми погасили всі заборгованості щодо зарплат, які накопичилися з 2012 року, справно виплачуємо сьогоднішні відрахування, — пояснює головний інженер і голова профспілки ДП «Чернігівторф» Андрій Страхов. — Одначе у Пенсійному фонді наші відрахування перекидають на 2011-2012 роки... Наскільки це законно — питання риторичне. П’ять заводів Чернігівщини чиновники вже задушили. Якщо таке вчинять з нами, де людям шукати роботу, чим опалюватимуться школи, дитячі садки?»

Смолинський торф якнайкраще підходить для опалення. Згораючи, він не залишає шлаків, а золу можна використовувати як добрива. Ціни на нього залишаються на рівні торішніх — 945 гривень за тонну для населення та 990 — для юридичних осіб. Перспективним видом продукції на заводі вважають пилоподібний торф, так звану сушонку. Вона потребує менших витрат на виготовлення, а за ціною наближається до брикету.

З весни у Смолині розробили 20 гектарів нових торф’яних полів, до кінця сезону хочуть упорати ще 10 гектарів. Згідно з технологією, з гектара нового поля робітники можуть взяти тисячу тонн торфу. Виходячи з нинішніх темпів — це гарантовані півтора-два роки роботи. Сировини ж на полях поблизу Смолина, за підрахунками спеціалістів, вистачить, як мінімум, на 50 років інтенсивного видобутку.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Підпис президента
Читати
Врятувати закон
Читати
Про субсидії безробітним
Читати
Кінець дешевій альтернативі?
Читати
Потрійний «Еспресо»
Читати
На своїй землі — для РФ «чужий»
Читати
Тріумф українського кіно
Читати
Знову та сама біда...
Читати
...а за нею інша
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове