Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Слово до слова — ось і розмова

Тетяна КРИКУН.

смт Степанівка

Сумського району

Сумської області.

— Пилку можна провезти в автобусі?

— Можна, а чого ж і ні, — відповідає водій.

— Галю, заходь!

* * *

— Ти більше не сваришся з дружиною?

— Та ні. Я вже відійшов від дому на триста метрів.

* * *

Розмовляють два приятелі:

— Вчора купив на базарі чудову книжку «Як заробити мільйон за три місяці». Але, на жаль, половину сторінок із книги вирвано.

— Не журись. Півмільйона — теж добрі гроші.

* * *

Чоловіка викликають до суду. Запитують:

— Звідкіля у вас гроші?

— З тумбочки.

— А в тумбочці вони звідки?

— Дружина кладе...

— А в дружини звідкіля?

— Я даю.

— А ви де їх берете?

— Я ж вам простою мовою, пане суддя, кажу: з тумбочки...

* * *

Розмова класного керівника з учнем.

— Петренко, нехай завтра до школи прийде твій дідусь.

— Ви, Маріє Іванівно, хочете сказати — тато.

— Ні, саме дідусь. Я хочу показати йому, яких помилок припускається його син у твоїх домашніх завданнях.

* * *

— Чого це ти цілий день сидиш на діжці з бензином, Миколо?

— Хочу відвикнути від куріння.

* * *

— Дядьку, і як ото ви коня запрягаєте — головою до воза?

— А хіба ти знаєш, куди я їхатиму? — буркнув п’яний їздовий.

* * *

— Тетянко, ти можеш мені хоч раз налити сто грамів?

— Можу, якщо ти замовиш сто п’ятдесят...

* * *

— Лесю, — питає подруга, — а хто то тебе вчора поцілував?

— Ти скажи — де, і я скажу — хто.

* * *

— Пішли, Петре, — каже баба до діда, — послухаємо, як співає соловейко, і згадаємо молодість.

— Послухати можна, але на більше не розраховуй, Люсю...

* * *

Син запитує батька:

— Тату, кажуть, що подружнє життя — то лотерея. Це правда?

— Брешуть люди, синку. У лотереї ти маєш хоча б якийсь шанс.

* * *

— Мені здається, що мій чоловік кохає мене не так міцно, як раніше, — скаржиться Надія подрузі.

— А з чого ти взяла?

— За останні три роки він жодного разу не з’явився вдома.