Наша пошта

• Рядки з листів

Невдоволення владою зростає

СКІЛЬКИ себе пам’ятаю, а мені 80, на Ніжинському вокзалі був облаштований перехід, яким усі благополучно добирались до потрібної колії. Втім, його загородили, натомість збудували височезний пішохідний міст, яким тепер змушені підійматися люди з торбами, «кравчучками». Чіпляються за поручні, хекають, зупиняються, щоб перепочити, і йдуть далі. Лають тих, хто таку незручну споруду спроектував і збудував. На цьому мосту трапилося вже дві трагедії: помер чоловік, упала молода дівчина. Тепер про те, що довелося пережити мені. Моя сусідка, яка теж у літах, попросила провести невістку з дітьми на електричку до Чернігова. Бабуся разом із невісткою несли вдвох величезний баул і, крім того, в кожної була ще сумка в другій руці. Я вела дітей двох і чотирьох років. Бабуня підійшла до чергових і попросила, щоб вони пропустили нас через загородку, але ті навідріз відмовили. Тоді вона з невісткою стала просити людей на пероні, щоб бодай за гроші хтось допоміг перейти міст. Одні хлопці погодились, та підійшла їхня електричка на Бахмач і вони поїхали. Вже й наша електричка на підході. Я беру дітей за руки і веду до чергової по вокзалу. Дякувати Богу, вона зглянулася на наше становище і дозволила пройти через хвіртку, що біля чернігівської платформи. Раніше та завжди була відчинена, і люди спокійно потрапляли на перон. Нині зачинена. Ось таке у нас покращання — усе, так би мовити, для людей.

А. Г. ТАРАСЕНКО.

м. Ніжин

Чернігівської області.

І в містах, і в селах люди висловлюють невдоволення владою, котра завдає шкоди державі, безсоромно грабуючи її і прирікаючи на загибель увесь народ. Там, у верхах, б’ються за владу, за гроші. Все їм мало. Найприкріше, що президенти, уряди і парламенти змінюються, але в країні не відбувається позитивних змін, ми не живемо краще. Навпаки, щороку стає все сутужніше. І не видно того обіцяного європейського світла в кінці тунелю. Навіщо тоді нам такі керманичі, навіщо утримувати 450 депутатів, які не можуть зробити нічого доброго для народу?

Борис ЯРМУЛЬСЬКИЙ.

с. Чаусове

Первомайського району

Миколаївської області.

Запевнення чиновників, що земля в руки іноземців не потрапить, — це чистої води брехня і окозамилювання, щоб люди змирилися і не бунтували проти земельної реформи. В нас у селі вже п’ятий рік на полях хазяйнують французи. Тож щойно буде ухвалено закон про ринок сільгоспугідь, вони ж її і викуплять, бо жоден із моїх односельчан не має великих грошей.

Олексій ШИМКО.

с. Худяки

Черкаського району

Черкаської області.

Соціальне напруження в усіх регіонах зростає, а влада, на жаль, не дослухається до голосу українців. Склалась така ситуація, що народ сам по собі, а владці самі по собі. Так не має бути. А втім, не все так погано у нашій рідній Україні. Хочу сказати, що є ще у нас керівники господарств, сільські голови, які дбають про людей, про їхній соціальний захист і добробут. Приміром, у нашому селі діє програма «Турбота». Не на папері, а по-справжньому тут людям допомагають. Саме так і повинно бути, так має діяти чільник держави, урядовець, фермер. Дбати не тільки про розвиток свого бізнесу, а й допомагати людям змінювати їхнє життя на краще. Побільше б нам таких керівників нового покоління.

Василь СЛЮСАР.

с. Мирне

Бориспільського району

Київської області.