П’ятниця, 11 серпня 2017 року № 62 (19507)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19507/print.php?n=36394

  • Позиція

Майбутнє за державами, що сіють хліб

ОСТАННІМ часом на радіо та телеекранах з’явилася соціальна реклама, суть якої: примусь депутатів зняти мораторій на продаж землі — і це своєю чергою призведе до процвітання України. Для просування, м’яко кажучи, не популярної в народі реформи були залучені відомі особи, зокрема музиканти Святослав Вакарчук, Валерій Харчишин, телеведучий Микола Вересень. Але навряд чи допоможе це уряду, який, безумовно, є основним замовником цієї рекламної кампанії, змінити громадську думку. Український народ категорично проти продажу свого головного національного багатства.

Швидше, може змінитися ставлення до людей, котрі погодилися взяти участь у цій інформаційній атаці. Колишній політв’язень, фермер, голова громадської організації «Захист і збереження землі» Кузьма Іванович МАТВІЮК написав їм відкритого листа, якого надіслав до «Сільських вістей» із проханням опублікувати. Впевнені, наші читачі готові поставити під цим зверненням і свої підписи.

ПАНОВЕ! Свого часу російський поет М. Лермонтов писав про одного громадянина Росії (Дантеса): «Не мог понять в тот миг кровавый, на что он руку поднимал». Ці слова мені пригадалися, коли почув ваші заклики до початку розпродажу української землі.

Якщо врахувати вашу популярність, то виступ на захист ринку землі завдає великої шкоди всьому народові. Я, фермер, не маю жодного стосунку до естради і шоу-бізнесу, лише час від часу слухаю пісні.

Якби з’явився проект повністю знищити українську естраду, а я мав ваш рівень популярності, то автори такого проекту, можливо, обрали б мене для популяризації їх злого задуму. Невже тоді я, фермер, далекий від цього різновиду сценічного мистецтва, доводив би своїм співвітчизникам необхідність позбутися української естради і української пісні? Хвалити Бога, такого проекту немає. А от відібрати в українців землю є.

Групи людей, які накинули оком на вироблену українську землю, є дуже багатими людьми і хитрими. Вони розуміють хиткість своєї аргументації (точніше, добре розуміють її облудність) і намагаються полонити людей емоціями. Для цього залучають відомих людей.

Можливо, хтось із них просто підробляє, озвучуючи тексти новітніх агресорів, які зазіхнули на останнє, що залишилось в українців. Але більшість — люди небідні, і підробіток, гадаю, їм ні до чого. Але всі ви, вважаю, не заглиблюєтесь у деталі земельних відносин на зразок: динаміка надходження інвестицій в аграрний сектор економіки України, очікуване коливання цін на землю тощо. Тож діалог чи полеміка з вами щодо вашої позиції не має сенсу. Втім, кінцевий результат так званої земельної реформи, розпочатої ще російським комуністичним режимом у грудні 1990-го, має в однаковій мірі непокоїти і мене, і вас.

Перефразовуючи відомий вірш, скажу:

Аграрієм ти можеш

і не бути,

Але громадянином

бути мусиш…

Розпочата 1990 року земельна реформа — це продумана і ретельно спланована багатоходова дія, результатом якої є обезземелення корінного народу — українців із наступним витісненням їх з їхньої споконвічної території. Щодня населення земної кулі збільшується на 220 тисяч чоловік, а з поверхні планети щорічно зникає мільйон гектарів орної землі, перетворившись на пустелю. Хліба не вистачає вже сьогодні, завтра не вистачатиме ще більше. Майбутнє на планеті, зокрема економічний і політичний вплив, за тими державами, які матимуть орну землю і вирощуватимуть хліб.

Вільних плодючих земель для розселення на Землі вже немає. Наприкінці ХХ—початку ХХІ століття відбувається глобальний перерозподіл території планети шляхом скуповування великими країнами-агресорами землі в менших державах. Перші переконались, що дешевше і надійніше землю купити, ніж завоювати. Захопивши територію зі зброєю в руках, можна очікувати всенародного повстання, а якщо купити — то це вже назавжди.

Навіщо владі, а точніше, кільком родинам, конче потрібен закон про вільний продаж землі? Що, влада не має спроможності забрати і привласнити землю, переступивши межу закону? Має. Але колись настане час, коли їх судитимуть як злочинців. І не зможуть вони сховатися у своїх маєтках за кордоном. Та й перепродати землю у такому разі буде складно. Отож вони хочуть, щоби продажні українські депутати ухвалили цей закон, а українські селяни добровільно продали свою землю.

Можна прийняти закон про обіг земель в Україні, де замість ринку землі буде впроваджено ринок оренди землі. Проте це не влаштовує олігархів та їхніх найманців, бо тоді земля залишається власністю України.

Достатньо ВР України ухвалити закон про продаж землі, і заклик «не здаватись без бою» не допоможе. Хіба не це передбачав наш Пророк:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять

Приспані «злими людьми» і їх помічниками селяни добровільно продадуть землю, і бою як такого, просто не буде. Продаж землі матиме наслідки, страшніші за монголо-татарську навалу 1240-го і Голодомор 1932-1933 років. Тоді український народ вистояв і відродився. Без землі це буде неможливо.