• Про це говорять

Ще один «варяг» пішов...

Михайло ГУБАШ.

У СЕРЕДУ, 9 серпня, польський топ-менеджер Войцех Балчун заявив, що залишає посаду голови правління ПАТ «Українська залізниця», яку обіймав із квітня 2016 року. Того ж дня на засіданні Кабміну Прем’єр-міністр Володимир Гройсман повідомив, що Балчун іде «з особистих обставин», і висловив йому подяку за роботу.

Сам екс-керівник залізниці так прокоментував рішення про відставку: «Це була найскладніша і найважливіша місія в моєму бізнесовому житті. Країна, де до цього я був лише раз. Інші корпоративна культура, правове середовище, звичаї, інша мова... Ситуація, яку я застав, була набагато складнішою, ніж можна було уявити... Але багато що і не склалось, що є природним з огляду на масштаби проблем «Укрзалізниці»... Щоденна критика також була для мене додатковою мотивацією... але незмінно ключовим елементом мого життя тут був сум за сім’єю».

Бачите, в яких важких умовах довелося жити й працювати польському менеджерові в Україні! Навряд чи зароблені ним за цей час пару мільйонів гривень можуть хоч якось його розрадити...

Міністр інфраструктури України Володимир Омелян, стосунки із яким у польського «легіонера» не склалися відпочатку, так прокоментував відставку колеги: «Я щасливий, що відбулося звільнення Балчуна...» Посадовець також висловив сподівання, що процедура обрання нового керівника «Укрзалізниці» буде максимально відкритою. «Потрібно не запрошувати якихось колишніх невідомих гастролерів, а шукати фахових людей», — наголосив він.

Балчун був далеко не першим іноземним спеціалістом, яких в Україну після Революції гідності запрошували пачками і призначали на високі посади. Не тільки з країн Євросоюзу, а й з-за океану, не кажучи вже про вельми численний грузинський «десант». Не було «заробітчан» тільки з РФ (майже) — «російську квоту» вичерпали ще за Януковича.

Ну і що? Який результат діяльності «запрошенців»? Крім здійснення для них української мрії — «нацарюю сто рублів і втечу»?

Мабуть, річ таки не в громадянстві чи національності тих чи інших високопосадовців. Адже цілком зрозуміло, що в Україні є високопрофесійні фахівці, які нічим не поступаються закордонним. Але біда в тому, що практично всі вони є вихованцями або вихідцями з фінансово-промислових груп на чолі з олігархами, які реально управляють нашою державою і розгра..., вибачте, розподіляють бюджетні фінансові потоки на власну користь.

Тому вдалися до своєрідного експерименту із залученням начебто незаангажованих усемогутніми кланами фахівців-іноземців. Але...

Але олігархічна система своє добро (хай і награбоване) за так не віддасть. Спочатку потрібно її розхитати, розламати та знищити, перетворивши олігархів-монополістів на звичайних «акул бізнесу». А головне — не допускати їх у політику. До речі, законом це і так заборонено. Тому залишається тільки не голосувати на виборах ні за самих «акул», ні за їхніх ставлеників. Інакше змін на краще в країні годі очікувати.

До речі, майже одночасно зі звільненням Войцеха Балчуна рішенням НАК «Нафтогаз» президентом «Укртрансгазу» призначено громадянина Польщі Юзефа Станчака… Отже, не тільки українці їздять на заробітки в Польщу, поляки також до нас за цим приїздять. От тільки зарплати в них різні: перші заробляють тисячі, другі — мільйони.