Архів
П’ятниця,
11 серпня 2017 року

№ 62 (19507)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта

Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці»
Юрій ІЩЕНКО.


Версія для друку          До списку статтей
  • Байка до запитання

Зайчисько і листопровід

Ольга ХАЛО.

м. Лубни

Полтавської області.

У лісі посеред гущав

Зайчисько хатку змайстрував,

Гіллям накрив, щоб дощ не лив,

Й на зиму листям утеплив.

Але де взявся Дикобраз

Й від Лева зачитав указ,

Що буде лісовий весь рід

Платити за листопровід.

— Це ж як? —

Зайчиську невдогад. —

Я ж сам давав усьому лад!

У скруті жив злиденній я,

Страждала вся моя сім’я,

Тепер платить? За що? Кому?

Тягар цей я не підніму!

Аж тут і Вихор знявсь,

де вись,

І перед Зайцем опустивсь:

— Мені ще, Вітру, заплати!

— Хай Леву, а до чого ти?

— Без мене твій

хазяйський хист

Котові лисому під хвіст:

Все листя, що на теплоту,

Докупи я тобі мету!

— А що було б?

— тут загула

Земля, — коли б я не дала,

Щоби дерева всі росли,

Без листя б ви тоді були!

Тож і мені плати! — Й мені! —

Гукнуло Сонце в вишині. —

Знай правило собі просте:

Без мене листя не росте!

— І я доречний,

— мовив Дуб, —

Якби не мій зелений чуб,

Листопровід не мав би ти,

Тому й мені мерщій плати!

Аж тут Повітря на горбі

Розхвилювалося й собі:

— І я не проти, Вуханю,

За листя мати теж платню!

Дарма ти носом не крути,

Як хочеш дихати — плати!

Зайчисько, що робить, не знав

Й платити зовсім перестав.

* * *

Хай Леву в запит байка ця:

Коли він жити дасть Зайцям?

Версія для друку          До списку статтей

Сміхолики

Борис НЕЧИПОРУК.

с. Франківка

Чорнобаївського району

Черкаської області.

Одеський дворик.

— Сьомочко, йди їсти!

— Мамо, дякую, я вже пообідав у Павлика.

— Ой! Це не син, а золото!

* * *

— У тебе завжди є гроші. Звідки, цікаво знати? Адже твій чоловік такий скупердяй...

— Коли мені потрібні гроші, я влаштовую скандал і заявляю, що поїду до мами. Тож він дає мені гроші на квиток...

* * *

— Чому завжди, коли я приходжу до вас і їм суп, ваш собака так пильно дивиться на мене?

— Він на всіх так дивиться, коли їдять з його миски.

 

На різних рівнях.

Мал. А. Василенка.

— На жаль, пігулки в нас закінчились, але запити я вам дам...

Мал. А. Бордуніса.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове