|
Архів П’ятниця,
№ 62 (19507) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Добрий господар | Весела світлиця | Наша пошта |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» |
Версія для друку До списку статтей
Мандрівний рефлекс Григорій КОРКАЧ. м. Київ. Оженився один батьків синок. Батько на весілля подарував йому двох поросят. Забравши подарунок, син із молодою дружиною пішов у прийми до тещі. Пожив тиждень... Щось йому там не сподобалось. Забрав поросят і переїхав до своїх батьків. Але і тут йому щось поперек горла стало. Пожив сім днів і знову з дарунком подався до тещі. І так мало не щонеділі мандрувало молоде подружжя від одних батьків до других. Та найбільше до цього мандрівного дійства призвичаїлись поросята. Як тільки минає тиждень, вони дружно біжать до тачки, заплигують у неї і настирливо верещать чи не на весь сільський куток. Нумо, мовляв, хутчіш їхати на нове місце проживання... Версія для друку До списку статтей | Сміхолики Борис НЕЧИПОРУК. с. Франківка Чорнобаївського району Черкаської області. Одеський дворик. — Сьомочко, йди їсти! — Мамо, дякую, я вже пообідав у Павлика. — Ой! Це не син, а золото! * * * — У тебе завжди є гроші. Звідки, цікаво знати? Адже твій чоловік такий скупердяй... — Коли мені потрібні гроші, я влаштовую скандал і заявляю, що поїду до мами. Тож він дає мені гроші на квиток... * * * — Чому завжди, коли я приходжу до вас і їм суп, ваш собака так пильно дивиться на мене? — Він на всіх так дивиться, коли їдять з його миски.
|
|
