|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» |
Версія для друку До списку статтей
Добре ділить Микола КАЩУК. м. Рівне. — Миколо, чому голова господарства 30 років тримає Клима на посаді бухгалтера з оплати праці? — Бо той жмикрут досконало засвоїв тільки одну математичну дію: нараховуючи зарплату, завжди промовляє: «Що нашим — то не вашим». Прогалини в пам’яті — Борисовичу, ви чули, наш прокурор завалив атестацію? — І на чому ж він погорів? — Забув, що закон — один для всіх. Фатальна помилка — Василю, це правда, що тебе оштрафували в суді? — Так. — А за що саме? — Та замість звичного звертання «ваша честь» ляпнув: «Пане суддя, де ваша честь!» На базарі — Дайте мені, будь ласка, п’ять кілограмів картоплі. Тільки дрібненької-дрібнюсінької. — А чому саме такої? — дивується селянка. — Щоб легше було нести. Гуляща — Діду, козу продаєте? — Продаю. — Молока багато дає? — Відро на день. — Навіщо ж тоді продаєте? — Цапу роги наставляє. — Що, б’ється? — Ні, зраджує. — А вам яке до цього діло? — Терпіти гулящих не можу. Сушить голову — Маріє, що робить твій Петро? — Голову сушить. — Що, з лазні повернувся? — Та ні, з вечірки. — А чого ж тоді голову сушить? — Ніяк не згадає, кляте, куди воно штани поділо і звідки взялась помада на лисині. Свідки зайві — Підсудний, де ви поділи долари, які вкрали у міняйла? — Частину заніс туди, частину приніс сюди. — Ну тоді оголошується перерва. Свідки можуть перекурити. Надійний спосіб — Чого такий сумний? — Та зуб замучив. — Так сходи до стоматолога, нехай вирве. — Боюся! — Тоді скористайся надійним способом: прив’яжи до зуба шворку, а інший кінець — до вагона. Поїзд рушить — і зуба нема. За кілька днів приятелі зустрілися знову. В одного з них нема половини зубів. — Невже вагон усе висмикнув? — Навпаки. Коли поїзд рушив, я ногами уперся в шпали. І від состава відірвалося шість вагонів. А зуби вже машиніст вибив, коли таке побачив... Версія для друку До списку статтей | Сміхолики Борис НЕЧИПОРУК. с. Франківка Чорнобаївського району Черкаської області. Одеський дворик. — Сьомочко, йди їсти! — Мамо, дякую, я вже пообідав у Павлика. — Ой! Це не син, а золото! * * * — У тебе завжди є гроші. Звідки, цікаво знати? Адже твій чоловік такий скупердяй... — Коли мені потрібні гроші, я влаштовую скандал і заявляю, що поїду до мами. Тож він дає мені гроші на квиток... * * * — Чому завжди, коли я приходжу до вас і їм суп, ваш собака так пильно дивиться на мене? — Він на всіх так дивиться, коли їдять з його миски.
|