Архів
Вівторок,
11 липня 2017 року

№ 53 (19498)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Велика рада

НІМЕЧЧИНА. У Гамбурзі завершився саміт країн «Великої двадцятки».

Докладніше...
Відновили контроль

ІРАК. Урядова армія відновила контроль над історичною частиною міста Мосул.

Докладніше...
Ядерна зброя як інструмент дипломатії

США відмовилися підтримувати конвенцію ООН про заборону ядерної зброї.

Докладніше...
Безпека понад усе

У ФРАНЦІЇ подовжено надзвичайний стан до 1 листопада.

Докладніше...
Нова атака

У ЄГИПТІ бойовики атакували КПП у північно-східній частині Синайського півострова.

Докладніше...
Провал переговорів

КІПР. Переговори з урегулювання кіпрської проблеми знову завершилися безрезультатно.

Докладніше...
Політичні вітри

КИТАЙ припинив контакти з КНДР у сфері військової співпраці.

Докладніше...
Горять ліси

КАНАДА. У західній провінції Британська Колумбія — масштабні лісові пожежі.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • З літопису наших днів

Що потрібно на війні

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Донецька область.

Фото автора.

Зброяр 5-го батальйону Української добровольчої армії із позивним Крава дуже талановитий чоловік. Здається, дай йому трішки часу і він із купи брухту, що лежить біля його майстерні, зліпить крилату ракету, над якою «Укроборонпром» б’ється останні два роки.

ОДНАК у Крави зараз на це немає часу, бо на фронті потрібні інші речі. Отож займається він ремонтом, удосконаленням й розробкою зброї.

Колись за свій талант чоловіку довелося відсидіти за ґратами. Знайомий спецназівець попросив створити дев’ятиміліметровий пістолет-кулемет, який би працював без осічок і віддачі. Крава зробив, а затим прийшов із розробкою у КБ спецтехніки — запропонував своє ноу-хау. А його за незаконне виготовлення зброї віддали під суд.

— Посадили мене, звісно, не за те, що я зробив, а звітно-показово,— переконаний зброяр.

Звільнили Краву раніше терміну, присудженого судом, — умовно-достроково. Вийшов він за ворота «зони» й почав думати, що йому робити далі. Вирішив усе почати з нуля. Влаштувався вантажником на пункті прийому брухту. Робота була важка, а найгірше — нудна. Дуже кортіло працювати за покликанням, однак конструювати нову зброю він остерігався.

А потім у його рідний Лисичанськ прийшла війна. Ще звечора блокпостів не було, а вранці вони з’явилися на багатьох роздоріжжях. Потім закрутилося: чеченці, «ополченці»... Проукраїнську позицію Крави знали всі, тож записуватися до війська Новоросії не пропонували.

Він намагався переконувати знайомих не робити дурниць. Казав одному приятелеві:

— От ти, чоловіче, маєш дві станції автосервісу, будинок, родину... То навіщо тобі отой референдум?

— Щоб за мої податки у Києві не жирували,— завченими словами пропаганди, яка велась у цих краях давно, відповідав співрозмовник.— Тепер мої гроші залишатимуться вдома. Ти за «укропів», тому не хочеш цього сприйняти.

Час показав, що мав рацію Крава. Це стало зрозуміло багатьом, коли почали підривати мости, різати на брухт заводи, «віджимати» бізнес... Інфраструктуру знищити легко, а хто відбудовувати її буде? Дехто зрозумів, що коїться, й схопився за голову, та було вже пізно, а декому і сьогодні не розвиднилось. Але і цих, останніх, історія колись розсудить.

Коли Лисичанськ визволяли, п’ять днів гриміло так, що душа ховалась у п’яти. Чия артилерія гатила у ті дні, зрозуміти було важко. Опісля, коли затихло, військо пішло далі відвойовувати українську землю, а Крава вирішив записатися в добровольчий батальйон — із судимістю до ЗСУ його б не взяли. Зателефонував за номером, який дав знайомий. Одразу попередив: «Маю судимість, але хочу захищати країну...» Його запросили на співбесіду.

Дівчина-психолог, з якою він розмовляв, колись працювала в прокуратурі і, з’ясувалося, пам’ятає, як судили талановитого конструктора-самоука з Луганська. Гучна була справа...

Того ж дня він був зарахований до лав добробату. Йому доводилося не лише з кількох понівечених автоматів збирати один путящий, а й ремонтувати зброю, на яку маститі майстри махнули б рукою. І, звісно, створювати зразки, аналогів яких в Україні нема. Ось як цей, перероблений з «трьохлінійки». Він має такий сучасний вигляд — навіть не віриться, що в його основі зброя столітньої давності. А вдосконалений радянський великокаліберний кулемет «Утьос» — це гордість Крави. Зазвичай ця зброя, коли стріляє, підстрибує, немов гірський козел. Коефіціент влучності від цього дуже низький. Крава виготовив для кулемета новий станок, розрахував компенсатор... Куди прицілився, туди куля й летить. «Це просто диво»,— хвалять зброю хлопці.

Останній винахід майстра — великокаліберна снайперська гвинтівка. Лише частина дула у неї від «Утьоса», а все інше виточене, зварене жорсткими в чорних плямах мастила руками Крави. Куля, випущена з цієї гвинтівки, при випробуваннях пробивала сталеву плиту завтовшки 24 мм. Це — стіна в три цеглини.

Так що знайде куля ворога і за 1350 метрів, і за два кілометри... Аби снайпер був влучний. «Ця війна, — каже зброяр, — вимагає великих калібрів, гострого зору та міцних нервів». «І таких талановитих і патріотичних людей, як Крава», — подумалося мені.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Привабливі умови
Читати
Змінено термін призову до Нацгвардії
Читати
Нерозкрите вбивство
Читати
За землю візьмуться потім?
Читати
Спочатку випив, а тоді зрадів
Читати
Чи подужаємо?
Читати
Неперспективні перспективи
Читати
Газу достатньо
Читати
Ціни ростуть
Читати
Спадщина Криму без захисту
Читати





— Та у вас же совісті нема!

— Зате є гроші!

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове