Наша пошта

• Прошу слова

Сповідь про землю

Іван ЗАХАРЧЕНКО.

Макарівський район

Київської області.

ЗА РОКИ незалежності ні на йоту не зроблено, щоб полегшити селянам життя. Після безглуздих реформ нині вони приречені на самовиживання. Про них ніхто не дбає і не піклується. Та ще й над землею, що споконвіку уособлює хліборобську честь і старанність, нависла загроза. Так учинено владою, що наша годувальниця стала причиною колотнеч. Це лихо зморило хліборобську націю, довело до того стану, що наш люд змушують торгувати землею, замість того щоб створювати умови для праці, творчості і радості буття.

Не піддаваймося, збережімо землю! Ми маємо досить сили й мудрості самостійно господарювати на своїй ниві, а не гендлювати нею, як того хочуть ворохобники. На владу не надіймося. Вона не наша, вона залізла в кабальні борги і підтанцьовує під дудку світових діляг, яким за мільярдні позички подавай земельку.

Цей спланований бедлам розтягнувся на десятиліття, а світові «благодійники» увесь цей час створювали різні казуси, щоби прибрати до рук українські безцінні ґрунти. Вже зараз, як розповів мені знайомий полтавець, їхні чорноземи через надмірну і неконтрольовану хімізацію перетворилися на буро-червоні. У полі вже не побачити ні зайця, ні птаха. Переорюють луки, сіножаті, знищують гаї, переліски і перелоги, зарослі деревами та кущами...

Сучасні варвари. Як їм можна доручати землю, коли вони поводяться із нею, як монголо-татарькі завойовники? Про це свідчить і деколективізація, коли Л.Кучма одним розчерком пера знищив колгоспи. І нічого — гараздує собі! А село тим часом занепадає, зникає. Владці далекі від нього. Вони облаштовують свої Межигір’я. Ще й клята війна шарпає нас за поли. Хочеться спокою, втім, путінці на Донбасі кривавлять Україну, а інші ізсередини гризуть і шматують її.