Архів
Вівторок,
13 червня 2017 року

№ 45 (19490)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Прогнозований результат

ФРАНЦІЯ. Партія Еммануеля Макрона здобула більшість у першому турі парламентських виборів.

Докладніше...
Теж вибори, але дострокові

КОСОВО. Коаліція, очолювана колишніми польовими командирами, виграє парламентські вибори.

Докладніше...
Несподівана відповідь «Газпрому»

МОЛДОВА не збирається оплачувати «Газпрому» борги Придністров’я за спожитий газ.

Докладніше...
Перемога з гірчинкою

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Результати дострокових парламентських виборів обвалили фунт.

Докладніше...
Збройна підтримка

ТУРЕЧЧИНА відправляє свої війська до Катару.

Докладніше...
Подвійний теракт

ІРАН. У Тегерані скоєно збройний напад на будівлю парламенту.

Докладніше...
Домівки змиває

У ПАР вирує шторм — найпотужніший за останні понад три десятиліття.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Заповітне

Півстоліття пам’яті, зраненої тернами

Євген ЦИМБАЛЮК.

Рівненська область.

Одне з місць, святих для українців, пов’язане із Берестецькою битвою 1651 року. 50 літ тому тут народився музей «Козацькі могили». Нині цей історико-меморіальний заповідник має статус національного. Втім, на шляху до офіційного визнання він пережив роки забуття й занедбання.

НА МІСЦІ Берестецької битви — одного із епізодів національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького — 1910-1914 років було збудовано пантеон пам’яті «Козацькі могили». Спочатку тут постала церква Святого Георгія Побідоносця, затим — Михайлівський храм. І завирувало чернече життя зі щоденними молитвами за убієнних оборонців рідної землі. Ця молитва не затихала протягом багатьох років, навіть під час Другої світової війни. А ось у повоєнння ченців із монастиря виселили, на браму собору почепили замок. Святу для українців землю віддали під господарську діяльність…

Одним зі свідків запустіння «Козацьких могил» у ті роки став Маркіян Драганчук із селища Демидівка (тодішній головний лікар райлікарні). Він, зокрема, згадував: «Колишній чернечий скит перетворився на руїни, в монастирських приміщеннях облаштували зерносклад, за ним — птахоферму, ізолятор для хворої худоби… Храм руйнувався. Місцевий голова колгоспу партієць Пастух на звернення селян навести порядок грубо відповів, що «здания заставлю разобрать по кирпичику». Кілька разів на колгоспних зборах порушувалося питання про те, щоби розібрати монастирську будову. Та бажаючих звести собі хату з такого матеріалу не виявилося. Якось сюди приїхала поважна львівська делегація творчої інтелігенції, але Пастух влаштував скандал, мовляв, він не дозволить тут сіяти «опіум». Розголос про цю подію дійшов аж до Києва, група українських письменників та художників опублікувала в «Литературной газете» свій лист-протест за назвою «Так ли следует охранять исторические памятники?». Саме тоді відбувалася асамблея ЮНЕСКО стосовно збереження історичних цінностей, зокрема піраміди Хеопса. На асамблеї був присутній український міністр культури, який висловив свою думку щодо вирішення питання всесвітнього значення. До нього звернулися представники української діаспори, показали «Літературку» і дорікнули: ви переймаєтеся єгипетськими гробницями, а про шану славних предків-земляків не турбуєтеся…».

У 60-х роках на «Козацьких могилах» було вирішено відкрити лікарню. Маркіян Драганчук розповідав: «На засіданні бюро райкому партії ухвалили постанову про відкриття на місці чернечих келій стаціонарної лікарні, а у Свято-Георгіївському храмі — аптеки, житла для лікарів. Усе це там, де покояться останки загиблих козаків! Цю справу доручили мені. Спочатку я відмовився, але, зрозумівши, що хтось інший може зовсім вивітрити звідти козацький дух, погодився. За короткий термін капітально відремонтували монастирські келії, облаштувавши в них лікарню. По суті, це був єдиний вихід, щоби, використавши бюджетні кошти, впорядкувати занедбані приміщення і територію».

Тим часом після відповідної реакції ЮНЕСКО на публікацію із Києва приїхала делегація з перевіркою. Один із її членів (столичний художник) поквапився заявити, що у Свято-Георгіївському храмі, крім образа Святої Богоматері, немає жодного цінного предмета. Але це вже не могло спинити процес ушанування української історії.

І ось 1967-го справа нарешті дійшла до відкриття музею. За наказом із столиці лікарню виселили. Експонатів на той час було небагато — їх перенесли із місцевої школи. Але ця подія стала відправною точкою у розбудові «Козацьких могил».

Неабияку роль у цьому відіграли дві легендарні особистості. Археолог Ігор Свєшніков протягом десятиліть проводив розкопки на місці Берестецької битви. Відшукані раритети, наукові дослідження — усе це стало безцінним надбанням музею. Чверть віку тут господарював Павло Лотоцький. Завдяки старанням очолюваного ним колективу «Козацькі могили» набули нової слави, здобули статус національної пам’ятки.

Що сьогодні являють собою «Козацькі могили» — Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»? Директор установи Леонід Галабуз, зокрема, наголошує: «Передусім, це місцина великої народної пам’яті. Поклонитися подвигу предків щороку приходить 30 тисяч відвідувачів. Маємо тисячі цікавих і значущих експонатів. А заодно й проблеми. Одна з них стосується руйнації столітньої духовної композиції «Голгофа» художника Івана Їжакевича, яка потребує негайної реставрації. Сподіваємося на будівництво нового комплексу музею. Також є задум збудувати на полі Берестецької битви козацьку Січ».

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
З піснями і танцями
Читати
Купуватимемо норвезький газ...
Читати
...і американське вугілля
Читати
Прем’єр обіцяє
Читати
Менше працював — менше отримуватимеш
Читати
А поліції все більше і більше
Читати
Гендерна невідповідність
Читати
Недостатньо підтримуємо патріотів?
Читати
На Сумщині — лихо
Читати





— Що думаю про ціни? Вимкніть мікрофон, тоді скажу. Не хочу, щоб колишні учні почули, які я слова знаю...

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове