Архів
Середа,
7 червня 2017 року

№ 43 (19488)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник

Соняшник № 721

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО. Малювали Олексій КОХАН і Анатолій ВАСИЛЕНКО.


Версія для друку          До списку статтей
  • Це цікаво

Консервна банка

Скільки існує людство, стільки й переймається воно збереженням їстівних продуктів. А коли з’явилися консерви і які вони були?

З ДАВНІХ-ДАВЕН господарі призвичаїлися сушити м’ясо, овочі та фрукти у затінку на протязі або на сонці, а холодної пори року заморожувати їх. Коли сіль стала широко доступна, господині почали надавати перевагу солінню. Проте їжа у такому вигляді часто втрачала свої поживні якості. Саме тому моряків і солдатів у тривалих походах уражала цинга. Часом вона була більшим злом, аніж навіть ворог…

Над цією проблемою сушили голови армійські інтенданти. Втім, із наукової точки зору вони підійшли до справи лише за часів нескінченних «революційних» воєн. Так, 1795 року французький уряд оголосив премію 12 тисяч франків (на той час це були шалені гроші!) тому, хто винайде найефективніший метод консервування. До роботи взявся і Нікола Апер, кондитер із паризького передмістя Массі. Уявіть: аж 15 років він мудрував на власній кухні!

У грудні 1806-го був проведений експеримент: 18 різних видів їжі у законсервованому стані були завантажені на корабель і після чотирьох місяців перебування у морі виявились цілком придатними для вживання. Що зробив Апер?

Він пішов шляхом кип’ятіння: складав їжу у скляну банку, занурював її у гарячу воду, затим накривав кришкою і відкачував із посуду повітря, після чого щільно закорковував і знову занурював банку в окріп. Цей метод і досі використовується для домашнього консервування фруктів та овочів. 1810 року Апер опублікував працю «Мистецтво збереження всіх видів тваринних і рослинних субстанцій на кілька років». Зрештою, він таки отримав свої 12 тисяч франків і 1812-го відкрив власну консервну фабрику. Проте інтенданти не зацікавились товаром у крихкій скляній тарі. Так що Апер прогорів і помер у злиднях.

Не відомо, як би склалася доля його винаходу, коли б книгу французького кондитера не прочитав іще один метикуватий і підприємливий чоловік — англієць Пітер Дюранд. Йому спало на думку, що як тару замість скла можна використовувати олово. Цей метал у його графстві Корнуол добували ще з кінця XVIII століття, тож промисловість могла отримувати його у необмеженій кількості.

1812 року володарі олов’яного заводу у Бермондсдеї Джон Холл і Браян Данкін подали до Британського адміралтейства проект консервного виробництва, котрий миттєво отримав фінансування. Консерви швидко стали бажаним товаром, у портових містах спекулянти перепродували їх морякам за шаленими цінами. Згодом вони припали до смаку і тим, хто зовсім не збирався плавати морями та воювати. Надто після того, як 1813-го газети написали про те, що на банкеті у герцога Йоркського британська королівська сім’я залюбки куштувала консерви.

1824 року на Північний полюс вирушила експедиція сера Уільяма Перрі. Сталося так, що частина запасених ним у дорогу консервів не була з’їдена й осіла серед криг Арктики. 1938-го їх виявили англійські полярники. Вони привезли знахідку до Англії і віддали на дослідження у лабораторію. Одну банку тоді відразу ж відкрили. А м’ясні консерви, що зберігались у ній, запропонували продегустувати котові. На подив присутніх той із задоволенням з’їв 114-річне м’ясо і облизнувся.

Про подію також написали усі місцеві газети, адже на той час така консервна банка вже була екзотикою. На ній була наклеєна маркувальна етикетка з інструкцією, де зазначалося: «Відкривати з допомогою зубила і молотка». Ще до першої половини XIX століття консервні банки робилися із суцільнолитого заліза, нерідко вони важили більше, ніж їхній уміст. Відкривати їх було нелегко. Солдати, головні споживачі консервів, застосовували штики і навіть збройний вогонь. Як відомо, перша відкривачка з’явилася тільки 1858 року. Втім, це вже зовсім інша історія…

Версія для друку          До списку статтей

Загадки

Голова є, а шиї нема; очі є, а брів нема; рот є, а не говорить; без ніг, а далеко ходить.

* * *

У темному закутку хати висить сито, а руками не вито.

 

Хитрий квадрат

Яке б слово не розгадати, воно однаково читається і по горизонталі, і по вертикалі.

1. Короткий рух пензля по полотну.

2. Стрімкий напад війська на противника.

3. Загальнообов’язкове правило в державі.

4. Металева оббивка на дверях, меблях.

5. Дуже міцний грубий мотузок.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове